Василь Шкляр = операція російських спецслужб ?
Раптово з'їздив з Ростиславом Мартинюком у місто-герой Ромни. Хоч і з запізненням, але ми потрапили на збори місцевої інтелігенції. Розмови у таких місцях рухаються дуже по-броунівськи. Від літератури до згадок про директорів шкіл у семидесяті роки, далі йдуть шукати правильного кандидата на виборах і закінчуються чиєюсь заявою про предків з козацької старшини. Нестримно весело, загалом.
Тут підвівся якийсь лисий підстаркуватий інтелігент. Процитував маразматичний вислів шкляра, того що жесть який патріотичний письменник, що Донбас чужа чужина, він нікому не треба, там усі погані. Потім пролунало світоглядне питання - от хіба такий патріотичний письменник може помилятися, га?
Я шокований досі. Далеко-далеко від літературних кіл і всіх цих ютубів з фейсбуками разом знають такі цитати. Мало того вважають їх доречними.
Не будемо говорити про літературні вподобання. Адже в країні, де досі ставлять гіпсових левів біля воріт, і шкляр буде в тренді.
А ось яка вишукана інформаційно-психологічна операція!
Якщо до самого факту інтерв'ю і цитати не причетні ГРУ чи ФСБ, хай навіть до тиражування не причетні, то десь за тими стінами з виходом цього інтерв'ю явно відбувався колективний мультиоргазм із сквіртом на бюстики Дзержинського!
Для ясності розкладу по пунктам:
1. Є дуже патріотичний письменник. З вишиванки не вилазить. Українською говорить. Запоребриковий народець праведно ненавидить.
2. Цей же письменник видає книгу про холодний яр. Скрізь патріотичний сплеск і сеанси масового пишання. Колись й ми були козаки!
3. Письменник не зупиняється! Пише про отаманшу Марусю. Пишання зростає! Адже й баби наші ворогів рубали. Навіть лгбт-феміністки починають любити отаманщину!
4. Письменник не стримний! Він пише про добробати! Герої, містика, чорне сонце на обкладинці. Читачі починають тесати статую нового націонал-Будди, правдорубця всепатріотичного!
5. Письменник дає інтерв'ю. Каже, нахєра нам якийсь Донбас, бо ж огонь новий віє з Холодного Яру! А на териконах вишеньки не ростуть, хрущі там не гудуть.
6. Письменник дає ще кілька інтерв'ю. Загалом він за федералізацію все життя, бажано суб'єктами федерації зробити кожен окремий город. Далі рефлексує про чужерідні тіла десь на сході і півдні. Каже, що народ там не такий, навіть бурячки проти часової стрілки сапають. Читачі з статуєю націонал-Будди шоковані, але аргумент про сапання бурячків приводить їх до тями. Нічого робити в одній ненці з такими! Письменник, звісно, заганяється, але про бурячки точно підмічено!
7. Письменник далі пише про УПА. Патріотична істерія під хрумтіння сторінок його книжок поновлено. Та й жалко ж викинути статую націонал-Будди, правдорубця всепатріотичного. Стільки ж роботи зроблено. Та й ще підбере сусід, якщо викинути.
8. "Чужа чужина і нащо той Донбас" шириться масами. Одразу кілька відомств десь у Москві звітують про блискучу інформаційно-психологічну операцію.
Отож, поки ми з вами по фейсбуках про зради й перемоги, рука кремля прасує вишиванку, чухає голову, де назріває якийсь патріотичний роман, і потім триндить "з метою деморалізації, поширення недостовірної інформації та розкладення широких народних мас".
Олексій БЕШУЛЯ
Тут підвівся якийсь лисий підстаркуватий інтелігент. Процитував маразматичний вислів шкляра, того що жесть який патріотичний письменник, що Донбас чужа чужина, він нікому не треба, там усі погані. Потім пролунало світоглядне питання - от хіба такий патріотичний письменник може помилятися, га?
Я шокований досі. Далеко-далеко від літературних кіл і всіх цих ютубів з фейсбуками разом знають такі цитати. Мало того вважають їх доречними.
Не будемо говорити про літературні вподобання. Адже в країні, де досі ставлять гіпсових левів біля воріт, і шкляр буде в тренді.
А ось яка вишукана інформаційно-психологічна операція!
Якщо до самого факту інтерв'ю і цитати не причетні ГРУ чи ФСБ, хай навіть до тиражування не причетні, то десь за тими стінами з виходом цього інтерв'ю явно відбувався колективний мультиоргазм із сквіртом на бюстики Дзержинського!
Для ясності розкладу по пунктам:
1. Є дуже патріотичний письменник. З вишиванки не вилазить. Українською говорить. Запоребриковий народець праведно ненавидить.
2. Цей же письменник видає книгу про холодний яр. Скрізь патріотичний сплеск і сеанси масового пишання. Колись й ми були козаки!
3. Письменник не зупиняється! Пише про отаманшу Марусю. Пишання зростає! Адже й баби наші ворогів рубали. Навіть лгбт-феміністки починають любити отаманщину!
4. Письменник не стримний! Він пише про добробати! Герої, містика, чорне сонце на обкладинці. Читачі починають тесати статую нового націонал-Будди, правдорубця всепатріотичного!
5. Письменник дає інтерв'ю. Каже, нахєра нам якийсь Донбас, бо ж огонь новий віє з Холодного Яру! А на териконах вишеньки не ростуть, хрущі там не гудуть.
6. Письменник дає ще кілька інтерв'ю. Загалом він за федералізацію все життя, бажано суб'єктами федерації зробити кожен окремий город. Далі рефлексує про чужерідні тіла десь на сході і півдні. Каже, що народ там не такий, навіть бурячки проти часової стрілки сапають. Читачі з статуєю націонал-Будди шоковані, але аргумент про сапання бурячків приводить їх до тями. Нічого робити в одній ненці з такими! Письменник, звісно, заганяється, але про бурячки точно підмічено!
7. Письменник далі пише про УПА. Патріотична істерія під хрумтіння сторінок його книжок поновлено. Та й жалко ж викинути статую націонал-Будди, правдорубця всепатріотичного. Стільки ж роботи зроблено. Та й ще підбере сусід, якщо викинути.
8. "Чужа чужина і нащо той Донбас" шириться масами. Одразу кілька відомств десь у Москві звітують про блискучу інформаційно-психологічну операцію.
Отож, поки ми з вами по фейсбуках про зради й перемоги, рука кремля прасує вишиванку, чухає голову, де назріває якийсь патріотичний роман, і потім триндить "з метою деморалізації, поширення недостовірної інформації та розкладення широких народних мас".
Олексій БЕШУЛЯ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |