Услід сесії Головної Ради «Просвіти»

Шизофренія «Просвіти»
В принципі, «Просвіта» в незалежній Україні не може бути в опозиції до влади. Бо тоді або влада – неукраїнська, або «Просвіта» -- не «Просвіта». Проте, сьогодні так і є: «Просвіта» таки в опозиції до влади табачників, семиноженків, бенкендорфів, цушків, тіхонових, добкіних…

Якою тоді має бути наша опозиція, щоб залишатися «Просвітою», а не гуртком войовничих маргіналів, громадянський обов»язок яких вважається вичерпаним прийняттям чергової заяви на захист рідної мови? І щоб не витрачати весь запал на барикади? Зрештою, щоб творити Україну, а не помирати від серцевих переживань та безчисленних плачів?

Створимо систему культурного опору!
Методу мітингів, маршів, пікетів та інший набір політичної боротьби «Просвіта» має залишити партіям – може ж вони таки оговтаються після поразки? «Просвіта» має натомість виробити свою дієву систему впливу. Я би її назвав системою культурного спротиву. Що ж до партій, то «Просвіта» може і повинна стати для них майданчиком об»єднання, майданчиком зведення їх, розрізнених і розбуцаних, докупи. Не більше. Хоча й цього немало. «Просвіта» має бути не позапартійною, а – понадпартійною.

Пам»яті краківського кардинала
…Коли на краківській кафедрі став кардинал Кароль Войтила, у Польщі правили комуністи. Звісно, їх комуністи і наші – дві великі різниці, говорячи по-одеськи. Та все ж і вони наступали на церкву: намагалися закрити семінарію, обмежували церкву щодо спілкування з суспільством, не давали дозволів на будівництво храмів тощо. Молодий кардинал зрозумів: пряма конфронтація нічого доброго не дасть. І створив систему інтелектуального опору.
Скажімо, неможливість проповідувати він компенсував щотижневими зустрічами у єпархії з представниками різних професій. Одного тижня лікарі (незалежно від їх конфесійної належності) разом з єпископом обговорювали проблему абортів, наступного тижня – бібліотекарі проблему виховання підлітків на класичній літературі тощо. Таким чином, і церква виробляла механізми реагування на проблеми суспільства, адекватні часові, і люди йшли до церкви, яка на рівних вела з ними розмову. І, певно, зайве нагадувати, що Кароль Войтила згодом став Папою Іваном Павлом Другим, що залишиться в історії католицької церкви яскравим її реформатором. Чому б нам не повчитися у видатного поляка?

Книготоргівля
Наш досвід створення культурно-мистецького центру «Інтермеццо», відкритого не на бюджетні, і не на просвітянські гроші, підтверджує: працювати можна. Для цього треба тільки мати віру у свої сили, сміливість ризикувати кредитами і працю, кількаразово помножену на два попередні складники.
«Просвіта», як на мене, просто таки зобов»язана створити мережу поширення української книги, аудіо- і відеопродукції. Для цього є мережа осередків хоча б по обласних центрах. А відповідно до листа «Укрпошти», якщо «Просвіта» укладе угоду про корпоративного клієнта (і отримає знижки), – можна налагодити розсилку за зразком «Книга-поштою» чи харківського книжкового клубу. Принаймні, ми на Чернігівщині, крім «Інтермеццо», таку мережу створюємо: уже сьогодні українську книгу можна придбати в Сосниці (в редакції приватної газети «Час») та у Прилуках (кафе «За двома зайцями»). А кому, як не всеукраїнській «Просвіті» об»єднати зусилля українських видавництв для загальноукраїнської мережі доступної української книги?!

Фонд підтримки української преси

Вона є, хоча й скорочується, як шагренева шкіра. Про її підтримку геть не думала «помаранчева» влада – наївно чекати чогось доброго і від цієї. Тому саме «Просвіті» варто створити Фонд підтримки українських ЗМІ – але це має бути не стільки накопичувальний фонд рідких пожертв, а ціла мережа дії. До прикладу, навіть існуючі українські газети можуть створити систему приватних оголошень по всій Україні. Щоб читач, скажімо, «Сіверщини» міг подати оголошення в Чернігові, знаючи, що його розмістять і у луцькій газеті чи харківській.
Фонд також мав би ініціювати громадські заходи пропаганди нашої преси – скажімо, як це робить у сфері українського шоу-бізнесу Олег Скрипка.

Робота з діаспорою
Із західної маємо переорієнтуватися на східну -- Росія є зоною стратегічних українських інтересів. Чому б нам не створити українсько-російський Інтернет-сайт, де б строго паралельно викладалися протилежні ( чи й не дуже?) наші погляди на дражливі моменти російсько-українських взаємин? Наш мандрівник і спецкор «Сіверщини» Олександр Волощук, пройшов всю Росію і написав дві книги. Коли я запропонував Українській Всесвітній Координаційній Раді провести його прес-конференцію у Києві, почув: «Нема бюджету!». Це – зразок, як не треба працювати: хіба для прес-конференції треба гроші? Хіба що на каву для журналістів…
Натомість саме «Просвіта» могла б поміняти весь тон україно-російських взаємин, якщо б ми довели (принаймні в Україні), що російські культура, нафто- газо геологія, імперія – то все значною мірою українські витвори. Києвоцентрична модель україно-російських взаємин перевернула б смисл сучасних взаємин і виправила б на нашу сторону ідею «Руского міра» патріарха московського Кіріла. Та це тема окремої розмови, яку майже ніхто в Україні не веде. Значно легше проситися в НАТО, Євросоюз та ще кудись, наче це може змінити наші географію та історію, пов»язані кров»ю і потом з Росією…

Хто це робитиме?
Безумовно, нова ситуація потребує не тільки нових методів просвітянської роботи, але й нових для цього людей. Вони є. Скажімо, Володимир В»ятрович, Олександр Палій – вам щось говорять ці імена? Але головне: це мають бути люди, які самі вже щось зробили. Не просто навчилися «освоювати» бюджетні кошти, а таки створили самі якусь справу. Бо коли івано-франківські просвітяни випрошують гроші з секретаріату всеукраїнської «Просвіти» -- то це є розпискою в бездіяльності: галицькі «Просвіти» не просити б мали гроші у Києва, а самі давати для просвітянських справ Криму, Харкова чи Луганська…
Зрештою, справа не в персоналіях. «Просвіта» має робити ставку на нову інтелігенцію, яка вже виросла – вона не залежить від «бюджетного розпилу», а є самостійною. Щоправда, спочатку треба таку інтелігенцію побачити…

Василь ЧЕПУРНИЙ, голова чернігівського обласного товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка

На фото: модерновий пам"ятник гетьману Мазепі у Чернігові. А ні в Києві, ні в Полтаві встановити його досі не спромоглись...