УПЦ МП: вибори відбулися у Жуклі

Коли кілька років тому парафія села Жуклі Корюківського району у повному складі (крім однієї прихожанки з характерним прізвищем Кучма) перейшла з московського патріархату у Київський, ба, більше - викинувши у прямому, фізичному сенсі цього слова московських попів та їх прихожанок із запахом самогону ("а што - ми грєлісь!"), я зрозумів, що московському патріархату в Україні приходить кінець.

Адже мова йде, нагадую, про північний район Чернігівської області, де за кілька кілометрів уже нерівно дихає Росія.

Але коли на прес-конференції я почув свідому брехню від кліриків цього патріархату про події в Жуклі, я переконався, що розвал цієї церкви буде швидшим, ніж уявляється. І ми зараз свідки такого стану. Недавно парафія Красного Колядину на Чернігівщині та парафії у Херсоні і на Рівненщині також перейшли у Київський патріархат. А в міських храмах УПЦ МП різко поменшало прихожан - вони, хоч і боязко, оглядаючись, уже заходять у храми Київського патріархату.

Тому сьогоднішні вибори глави УПЦ Московського патріархату мені нецікаві. Чи виграє їх митрополит чернівецький Онуфрій із характерним сьогодні в Україні прізвищем Березовський (таке ж прізвище у командуючого Чорноморським флотом, що зрадив Україну), чи закарпатець - митрополит Антоній, на якого робить ставку патріарх московський Кіріл (Гундяєв) - це нічого не поміняє. Крім відходу кількох нових парафій до української церкви.

Ні один, ні другий не є патріотами України - митрополит Онуфрій ще 1991 року був одним із трьох архієреїв УПЦ МП, що не підписали клопотання про незалежність українського відділу РПЦ, а митрополит Антоній за час Майдану і російсько- української війни не знайшов ні слова духовної підтримки українському народу, ні слова засудження численних священників УПЦ МП, які допомагають російським окупантам і словом, і зброєю.

"Визнайте самі себе і світ визнає вас!" - колись говорив перший український Патріарх Мстислав у відповідь на нарікання, що православний світ не визнає УПЦ Київського патріархату. Так і тут: що від того, що став би хороший предстоятель УПЦ МП ( а хороший це який? там тільки один із них - митрополит черкаський Софроній - відкрито виступає за Україну, інші мовчать, як миші під віником)? Цей відлам російської церкви став би українським? Маємо досвід митрополита Володимира (Сабодана), який збирав шевченкіану і був вірним слугою Москви, хоч як би його зараз не намагалися подати радетелем за Україну. Чи може українським і незалежним від Москви стане чернігівський архієпископ Амвросій (Поликопа), син якого служить у патріарших майстернях у Софріно під Москвою? Та всі вони на гачку у російського ФСБ

Хто б не став сьогодні керівником УПЦ МП - ця структура приречена. Як і все, що створене НКВД- КГБ- ФСБ...

Василь ЧЕПУРНИЙ