Головна › Новини › ПОГЛЯД
"Українську долю" "кернели" не зламали!
28-Вер-13 1561 0.0 0
Останніми роками маленьке містечко Варва стало центровим для області -- агрокомплекс "Дружба- Нова" з молодим і амбіційним Сергієм Гайдаєм, за яким виглядало мудре обличчя його досвідченого і товченого життям дядька Миколи Гайдая, виводив край із забіччя.

Туди їхали навіть знамениті футболісти, співаки, а навколишні поля (навколишні -- це ген-ген аж на дві сусідні області) давали хороші врожаї, що поверталося статками до селян.

Корпорація, як порядна і перспективна структура, замахнулася і на свою газету -- взяли занехаяну "Українську долю", вдихнули у неї життя і вона помітно порожевіла життям , а там, ба, і почала вигравати кольорами. Хіба ж таке до шмиги якомусь лондонському "Кернелу", в руках якого опинилася "Дружба- Нова"?! Загребущим ньюмалоросам українська газета "без надобності", як Калитці Котляревський. Заважають їм і селяни -- згребти б їх із полів, ото б розгулялися трактори, керовані супутниками, що нагуркочують бариші новим мешканцям Лондона, Хайфи і Кіпру...

І "Українська доля" перестала виходити. Ось як це пояснює у редакційній статті Валерій Ясиновський:

«… Сталося те, що нині часто-густо стається з багатьма успішними господарськими суб’єктами в Україні, – левова пайка акцій нашого мецената опинилася в компанії «Кернел». В руках фінансово потужного олігарха із того технократично-раціоналістичного викису «людей без кордонів», яким ця країна вельми імпонує не для життя (ці «небожителі», зазвичай, в’ють кубелечка або на теплих океанічних островах, або в тихих маєтках на чистому альпійському повітрі) – а хіба що на спаш, як добре облаштований «фінансовий кормоцех».

«Великий хазяїн» без особливих церемоній поставив очільника приєднаної агрокомпанії в такі умови, що той подав заяву на звільнення. А нове керівництво притьмом обкарнало гуманітарні та соціальні програми на свій життєвий та бізнесовий копил. Газета «Українська доля» з її редакційною політикою у ці бізнес-інтереси не вписувалася. «Піар-обслуга» нового хазяїна вловила «явну заполітизованість» нашого видання – увага! – навіть у назві. Не відаємо, яке з двох слів так схарапудило церберів при бізнесі – «доля» чи «українська».

Не вдовольнилися «нові хазяї» і змістом газети: навіщо, мовляв, орієнтувати читачів, а передовсім селян, у проблемах суспільно-політичного буття, у питаннях економіки, навіщо їм екскурси в нашу історію, етнографію, навіщо загострювати на сторінках «мовне питання»?.. і т. д., і т. п. Цілком достатньо, аби газета повчала селян, як полагодити дах, скопати город, чим годувати свиней, а для душевної втіхи розважила б анекдотом чи закулісною розповіддю про світське життя популярних кіно– та поп-зірок…

Отже, нам недвозначно запропонували плекати «холопів», «безродьків», тих, кого ще Тарас Шевченко гнівно таврував «капустою головатою», – покірну «робсилу» з вузьким інтересом довкола «теплого стійла та ситого пійла», з обмеженим світоглядом, збайдужілих до життя, не обтяжених уболіваннями за долю Вкраїни і своїх власних дітей. Типове пропагандистське кліше окупанта.

Звісно, ми не могли знайти спільної мови з такими «ідеологами». Наслідок не забарився: «Українську долю» припинили фінансувати. Як нині, очевидно, прийнято в цій поважній фірмі великого олігарха – «заднім числом», після того, як редакція півтора місяця авансувала вихід газети своїм ентузіазмом, інтелектуальними та фізичними зусиллями. З колективом не розрахувалися за зроблене (хоча редакційний штат можна перелічити на пальцях однієї руки).

Тож ми змушені були офіційно оголосити читачам перерву у випуску газети до 30 серпня ц. р., сподіваючись, що вдасться відстояти задеклароване перед нашими передплатниками право творити повноцінну українську газету, а не підкилимну багатотиражну «компанійську рептильку». Та лише тепер, через півтора місяця, знайшли сили відновити випуск, завдячуючи підтримці тих патріотичних і вдатних господарників, яким не байдужа УКРАЇНСЬКА ДОЛЯ. Ми з розумінням поставилися до їхніх проблем, вони – з повною довірою до наших підходів і принципів у творенні газети…»

Проте українська доля -- живуща. І "Українська доля" знову виходить. Режисура зачистки інформаційного поля Чернігівщини зокрема дає збій -- як щодо "Сіверщини", так і щодо "Української долі".

Тож наші вітання засновнику газети -- Миколі Гайдаю. Тиснемо руку!

Василь ЧЕПУРНИЙ



Теги:інформаційний простір, Українська доля


Читайте також



Коментарі (0)
avatar