Українська церква зробила застереження владі
Давно не переживала такого духовного піднесення, як сьогодні. Урочисті привітні обличчя людей із усіх областей України, море вишиванок, церковні піснеспіви рідною мовою… І як нас багато!!!
Це особливо зворушувало, бо вчорашня трагікомедія біля пам*ятника Володимиру і вранішня трансляція з Лаври залишили гнітючий слід у душі: Україні знову нав*язують чужий сценарій, брутально демонструють свою цинічну владу, хизуються вкраденим у нас-таки історичним надбанням.
Хресний хід по Володимирській розтягнувся на всю вулицю. Українська церква є, вона сильна, народ її любить – і, без сумніву, буде захищати. Із цим фактом влада поки що не хоче рахуватись – і це її біда.
…Вкотре переконалась у мудрості й далекоглядності владики Філарета. І коли він серед іншого сказав у своїй проповіді: «…Вчора московська церква служила тут молебінь для влади, а сьогодні ми служимо для всього українського народу, для української інтелігенції», вся Володимирська гірка тисячно й тисячно озвалась йому схвальними оплесками. Це було щось неймовірне! Такого тут іще не було. Зневажена, принижена церква подала голос застороги. Подав голос застороги НАРОД.
А потім, після урочистостей, було частування водичкою, пахучими яблуками та печивом у дворі прекрасного Михайлівського собору – під спів неповторного колективу зі Львова «Орфей». А в самому соборі потім виступав із піснеспівами молодий колектив «Преображення».
Вийшло справді СВЯТО – людне, гідне, щире: свято єднання, пам*яті, благості. І думалось мені: попри те, що чужаки поки що беруть верх, мовби нас уже й нема, українцям треба плекати свою українськість, нарощувати силу, чути плече одне одного, – бо казав Господь: «Будьте приготовані».
Наталка ПОКЛАД
Це особливо зворушувало, бо вчорашня трагікомедія біля пам*ятника Володимиру і вранішня трансляція з Лаври залишили гнітючий слід у душі: Україні знову нав*язують чужий сценарій, брутально демонструють свою цинічну владу, хизуються вкраденим у нас-таки історичним надбанням.
Хресний хід по Володимирській розтягнувся на всю вулицю. Українська церква є, вона сильна, народ її любить – і, без сумніву, буде захищати. Із цим фактом влада поки що не хоче рахуватись – і це її біда.
…Вкотре переконалась у мудрості й далекоглядності владики Філарета. І коли він серед іншого сказав у своїй проповіді: «…Вчора московська церква служила тут молебінь для влади, а сьогодні ми служимо для всього українського народу, для української інтелігенції», вся Володимирська гірка тисячно й тисячно озвалась йому схвальними оплесками. Це було щось неймовірне! Такого тут іще не було. Зневажена, принижена церква подала голос застороги. Подав голос застороги НАРОД.
А потім, після урочистостей, було частування водичкою, пахучими яблуками та печивом у дворі прекрасного Михайлівського собору – під спів неповторного колективу зі Львова «Орфей». А в самому соборі потім виступав із піснеспівами молодий колектив «Преображення».
Вийшло справді СВЯТО – людне, гідне, щире: свято єднання, пам*яті, благості. І думалось мені: попри те, що чужаки поки що беруть верх, мовби нас уже й нема, українцям треба плекати свою українськість, нарощувати силу, чути плече одне одного, – бо казав Господь: «Будьте приготовані».
Наталка ПОКЛАД
Читайте також |
Коментарі (0) |