Україна в голлівудській кінокамері
Кінофільм для переважної більшості наших сучасників — як вікно в інший світ, інші країни. Природно, що в часи домінування західної культури ми (а окрім нас, і переважна частина населення планети Земля) за істину сприймаємо голлівудські кінофільми, які показують і розказують нам про інших. Спробуємо розкрити тему, яка стосується українців, української культури в голлівудських фільмах. Голлівудські фільми гостро «нафаршировані» етнічними стереотипами — твердять соціальні психологи. Це стосується не тільки азіатів, негрів чи індіанців. Розглядаючи пострадянський простір, медіакритик Олена Дмитрик вважає, що Заходу він ще не зовсім зрозумілий, і наводить такі приклади. «Голлівудський стереотип щодо росіян (під якими може розумітися збірний образ усіх пострадянських країн) чудово озвучений у фільмі «Термінал» («The Terminal», 2004): «Це росіянин. Коли в нього намагалися забрати ліки, він дістав ніж». Росіянин — неголений, агресивний, вдається до крайнощів і дуже експресивний. Мабуть, через загадковість російської душі.
Образ жителя Східної Європи довів до межі радикальності Саша Барон Коген у скандальному фільмі «Борат» («Borat: Cultural Learnings of America for Make Benefit Glorious Nation of Kazakhstan», 2006). Коген висміює стереотипи щодо «недорозвинених» країн третього світу: дикість, беззаконня, расизм та дискримінацію, аморальність та збочення. Борат їде до США за «культурним досвідом». Таким чином, читачу неважко здогадатися, що кінематографічний образ українця всуціль наповнений упередженнями.
Розпочнемо наші пошуки українців у сюжетах голлівудських фільмів. Українську тематику реалізовано здебільшого в екранізаціях літературної класики. Насамперед це кіноверсія «Тараса Бульби» Миколи Гоголя («Taras Bulba», 1962), зафільмована Дж. Лі Томпсоном, а також «Скрипаль на даху» («Fiddler on the Roof», 1971) Нормана Джуїсона, мюзикл за мотивами повісті Шолом-Алейхема «Тев’є-молочник». Слід виокремити пропагандистську стрічку часів Другої світової війни «Північна Зірка» («The North Star», 1943), де йшлося про долю українських колгоспників під час німецької окупації. Фільм було знято за особистим замовленням президента Рузвельта режисером Люїсом Майлстоуном (Львом Мільштейном), розповідає «Енциклопедія сучасної України».
«Тарас Бульба» цікавий нам тим, що зібрав усі можливі штампи Східної Європи: засніжені дороги, де на трійці коней мчить панночка Наталя Дубофф, Андрій Бульба в косоворотці, гетьман на ім’я Іван Микола, козацька пісня «Калінка-малінка» під мандоліну, циганські танці й обов’язковий ведмідь.
Але «вінцем» упередженості щодо українців став мультсеріал «Сімпсони», де в 1-ій серії 23-го сезону з’являється Україна.
За сюжетом мультфільму кремезний гангстер із грубими рисами обличчя на ім’я Віктор є впливовим політиком. Має величезний кабінет поблизу майдану Незалежності. В Інтернеті він знаходить відео зі своїм ворогом-американцем та їде до США, щоб убити його.
Образ України з її Віктором, який склався у США і був втілений творцями «Сімпсонів», не радує: країна, де всім керує гангстер, який не вміє толком користуватися комп’ютером та Інтернетом.
Що б ми робили без діаспори? Так у фільмі «Сімейний лікар» («House Calls») комік Уолтер Маттау грає роль американського лікаря українського походження, який після багатьох років вірного подружнього життя став вдівцем і вирішив надолужити втрачений час.
Військова драма «Ми були солдатами» («We Were Soldiers»), яка нещодавно з’явилася на екранах, розповідає про перший великий бiй мiж вiйськами США та В’єтнаму. 450 десантників були оточенi двома тисячами ворожих солдатiв у долинi Я Дранг, яка пiзнiше отримала назву долина Смертi. У битвi, що тривала з 23 жовтня до 26 листопада 1965 р., загинули понад 200 американцiв. У титрах, де перелічуються американські герої, — чимало й українських прізвищ.
Проте є й інші приклади. Так у фільмі «Двадцять п’ята година» («25th Hour») головний герой геть запаскуджений життям, його хочеться жаліти. І тут з’являються вони, українці, хоча й на декілька секунд. Коли герою зовсім погано, оператор показує будинок, де люди веселяться і танцюють, над вікном майорить синьо-жовтий прапор. Хоча в принципі у фільмі є чимало «наїздів» і на інші національності.
Є й наша продукція про нас. Наприклад, кінорежисерка Галя Кучмій, що представляє Американський кіноінститут у Лос-Анджелесі, знімає цілком нормальні художні фільми з життя української еміграції: «Трамвай», «Найсильніший чоловік у світі» (1980), «Душа сміється» (1983), «Тисячоліття» (1989) та інші.
Прочитав цікавинку в одній статті: українська весільна церемонія у Північній Америці настільки вражає гостей інших національностей, що обряди українського весілля зняті в кількох голлівудських фільмах.
Олександр ЯСЕНЧУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |