У пам'ять про старшого друга...

З Олександром Васильовичем Жомніром (1927-2018) я підтримував дружні стосунки майже 30 років – з часів діяльності Ніжинського товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. Тоді товариство збиралося в 215 авдиторії педінституту і було важливо, якби на його засіданнях були викладачі цього закладу. Запам’ятався розважливий тон виступів Олександра Васильовича, чітка аргументація, бездоганна мова. А коли відбувався якийсь захід у міському Будинку культури, його виступ був не тільки доречним, але й авторитетним.

9 днів тому не стало Олександра Жомніра. Особливу шану віддали небіжчику колеги з факультету іноземних мов, друзі-філологи, бо був він високофаховим перекладачем художньої літератури з англійської мови на українську. Його перекладацький доробок ще належить донести до читача, адже працював у шухляду, отримуючи задоволення від самого процесу творчості, а не отримання лаврів.

Для мене ж Олександр Васильович Жомнір залишиться в пам’яті в ряду оборонців нашої мови разом з іншими патріотами старшого покоління, яке відійшло: Павлом Олександровичем Сердюком, Пантелієм Івановичем Шкурком, Яковом Пилиповичем Красовським, Миколою Наумовичем Шустом…

Микола ШКУРКО
БФ "Ніжен"

Довідка

ЖО́МНІР Олександр Васильович (09. 01. 1927, с. Даничів, нині Корец. р-ну Рівнен. обл.) – мовознавець, перекладач. Канд. філол. н. (1971). Закін. укр. відділ філол. ф-ту Львів. ун-ту (1951), Київ. пед. ін-т іноз. мов (1962). Працював учителем укр., англ. та нім. мов на Тернопільщині; 1963–2003 – на каф. англ. мови Ніжин. пед. ін-ту (Черніг. обл.). Автор низки дослідж. з англомов. шевченкіани (переклади вірша «Заповіт», доробки Е.-Л. Войнич, А.-Дж. Гантера, П.-П. Селвера, В. Річ, К. Андрусишина і В. Кіркконела). Переклав укр. мовою окремі проз. твори В.-С. Моема (роман «Місяць і мідяки», К., 1989), поезії Е. Дікінсон, Дж. Мільтона, Г. Колмена.
"Енциклопедія сучасної України"