У нашого родича свято сьогодні...

Поміж трьох морів - Балтийським, Чорним та Адриатичним - у нас лишилося надто мало союзників.

Навіть приборкані свого часу старим імперським Києвом галицькі й закарпатські зведені родичі показують дрібні щурині зуби, згадуючи державу Само, Фенцика й воєводство руське. Німця, споконвічного господаря Центральної Європи, повісили у Нюренберзі. Поляк так й не порозумнішав. Угорець досі перебуває в істериці через те, що жоден народ навколо не розуміє його тарабарщини. Румун вперто вважає себе виключно римлянином й бридиться нашою давньою тракійською спорідненістю. Чех спить попід ЄСівським столом - він упився дешевого пива й дивиться уві сні нескінчене празьке порно. Словак сидить тихо та не гавкає на нас тільки тому, що боїться угорця. Білорусу страшенно хочеться бути королем усіх пущ, усіх боліт та усіх болотяних городищ навколо - й кожне поліське болото та кожну поліщуцьку говірку він вважає своєю.

Росіянин люто до самозабуття ненавидить нас, адже самий факт нашого існування нагадує йому про монгольське зґвалтування роду його.

Окрім розважливого та лютого турка за морем, окрім мудрого ведмежоголового литовця із завжди закривавленою великокняжою сокирою, серед тих, хто не хоче нашої крові варто згадати брата-хорвата, поміркованого католика, вправного мореплавця, учня Венеції та пасерба Відня, кшатрія та звіздаря. У нього свято сьогодні...

Ігор СКРИПНИК