Тяжіння київського престолу

Перший візит пані Санду був не до Бухаресту, але до Києва - попри бездарне політичне керівництво, попри геть недієву та геть невдалу буржуазно-демократичну форму правління, попри протиприродне республіканство та попри недоречний облудний антимілітаризм, ми все одно залишаємось центром геополітичного тяжіння, невидимою геополітичною планетою, неусвідомленим імперським центром, імперською примарою, якою неможливо не помічати, бодай через повсюдну сакральну гравітацію, що змінює траекторії та орбіти інших навкільних планет.

Галичани та євреї, які перебувають зараз при владі та на яких чергове коливання буржуазно-демократичного блядського маятника поміняло попередніх галичан та євреїв, змушені виконувати багато політичних, військово-політичних та геополітичних речей, що є незрозумілими та осоружними їхньому єству й звісно ж, роблять вони ці речі вкрай паскудно. Але роблять.

І в цьому полягає одна із найбільших й досі нерозшифрованих таємниць тієї імперської території, яку ми називаємо Київським Престолом...

Ігор СКРИПНИК

Не можу до цього часу збагнути чому сталінська банда перевела столицю протекторату УССР з Харкова до імперського Київа. Та ще й 1934 року. Нашо вони своїми руками будили міжморських демонів? Якби 1991 року столиця лишалася б у Харкові, Україну можна було пустити за схемою Розенберґа - до Волги й Каспія. Роздути їй живіт у бік Азії. А тепер от Кишинівський Диван уявно присягає Бусовій горі

Ростислав МАРТИНЮК