Тривожна валіза

Днями говорила зі знайомою і вона мене поставила запитання, яке мене шокувало. «Ви вже з родиною провели розмову, як дієте у разі широкомасштабного вторгнення. Зібрали тривожну валізу?», - запитала вона. Стало моторошно. Але потім я усвідомила, що мати власний план - добре, це вперше чергу боротьба з панікою. «Ти ж розумієш, що мости можуть бути захоплені і зв‘язку - йок», - продовжувала подруга.

Отже люди пакують тривожні валізи, за соцопитуванням кожний третій українець прагне працювати в Польщі. Складається враження, що роботою в Україні завантажені лише психологи і психотерапевти, бо від всього, що відбувається навколо, тихо їде дах. Влада навіть анонсує конкретні дати ворожого вторгнення.

Власний план дій - це добре, а чи має переможний план наша влада? Я поки не бачу його… І люди не бачать, тому і пакують валізи…

Що я спостерігаю? Обливання брудом, звинувачення, неповагу один до одного, ниці дії, прояви страху. А також фантазії про держпереворот, брехню, розсилку сфабрикованих матеріалів, відкриття справ, зустрічні звинувачення у держзраді, словесні хамські випади, війну ботів в соцмережах. І це коли люди пакують тривожні валізи… Хочеться кричати : «Зупиніться, ворог біля кордонів».

Влада і конструктивна опозиція - це нормально всередині країни, але назовні ми - Україна. Сьогодні головне: протистояти ворогу і вистояти, бо нема чого вам, шановні, буде ділити. Після того, як втримаємося всі разом, поміряєтесь рейтингами на президентських виборах.

А поки треба збирати «уми», об‘єднуватися, виробляти рішення, виступати у світі єдиною командою «Україна» і бути готовими до всього.

Просто фрази «наша армія нас захистить» вже замало, людям потрібно продемонструвати, що Україна вистоїть.
Я дуже хочу аби тривожні валізи нікому не знадобилися. Підтримуємо один одного, бо безсоння від новин задовбало…

Тетяна МОКРІДІ