Трикутник аграрного успіху
Минув рік, як в Україні немає Міністерства аграрної політики та продовольства.
На першому пленарному засіданні народні депутати його ліквідували, а повноваження передали новоствореному Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Галузь АПК є фундаментальною підвалиною національної економіки, однак сьогодні через відсутність галузевого центрального органу виконавчої влади багато питань пущено на само-плив, немає державницького підходу чи політичної волі до підтримки вітчизняного виробника. За умов використання останніх резервів — розораних пасовищ, луків, зневоднених боліт, розчищених чагарників, перелісків, галявин — плюс за-
стосування тотальної хімізації підтримується спроможність агроекспорту на рівні досягнутих показників. Проте за такої структури посівних площ під монокультурами з урахуванням погіршення кліматичних умов, особливо в південній частині країни, немає шансів на значне зростання продукції. А отже — на подолання дедалі зростаючого дефіциту бюджету і продовольчого кошика країни. Справа дійшла до того, що на часі говорити не так про глобальну продовольчу безпеку, гарантом якої начебто покликана бути Україна, а про власну, адже за багатьма продовольчими позиціями без імпорту обійтися не можемо.
Водночас наростає антагонізм між об’єднаннями підприємців малого і середнього бізнесу та владою на тлі впливу на неї потужних елітарних бізнес-об’єднань. Останні обстоюють вузькогрупові інтереси, інколи — питання виключно політичного характеру, тому є олігархічними за своєю сутністю. Створені поза межами таких «холдингів» невеликі агрооб’єднання мають обмежений доступ до державних фінансових і адміністративних ресурсів, тому змушені самотужки протистояти політиці центральних органів виконавчої влади.
Ще в попередньому уряді розглядався варіант повернення Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Президент Володимир Зеленський також кілька разів обіцяв відновити його: «Максимум у вересні, коли вийдуть депутати знову працювати, буде призначено окремого міністра сільського господарства та створено Міністерство агропромислового розвитку».
Проте ми досі не бачимо, який буде функціонал міністерства, чим воно займатиметься, якою буде структура. Адже ця справа пов’язана з колосальною підготовчою роботою, якщо говорити про нову парадигму державного управління у сфері агропромислового комплексу.
На думку Інни Мєтєлєвої, яка обіймала посаду заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства й опікувалася питаннями аграрної політики, «відомство має... вирішувати конкретні завдання спільно з галузевими та профільними асоціаціями, політиками та бізнесом. ...частина роботи щодо оптимальної структури міністерства була вже зроблена спільно з міжнародними експертами за підтримки ЄС раніше, беручи до уваги кращий міжнародний досвід структури аналогічних міністерств у розвинених країнах із великою часткою агропромислового сектору, але не імплементована у зв’язку з ліквідацією попереднього міністерства».
Спробуємо спроєктувати каркас управлінської структури у вигляді трикутника успіху, що окреслився внаслідок новаторських підходів наявної керівної команди аграрного блоку Мін-економіки. Нині в переліку міністерства є до співпраці 100 асоціацій та організацій, які діють у сфері сільського господарства, переробки сільгоспсировини, розвитку сільських територій. Формат співпраці такий: при директораті розвитку аграрного сектору, зокрема, створено онлайн-робочі групи з розвитку фермерства, дорадництва, кооперації, сільського розвитку, органіки тощо. Члени робочої групи можуть надати пропозиції, які директорат опрацьовує і дає зворотний зв’язок. Слушні актуальні пропозиції набувають статусу проєктів актів і спрямовуються на узгодження згідно з регламентними вимогами. Тобто перший кут трикутника успіху має зайняти новаторська команда міністерства під назвою Міністерство агропромислового розвитку.
Микола ШКУРКО, голова ради Асоціації розвитку льонарства та коноплярства України.
Повністю читайте статтю в газеті "Голос України" за 28 жовтня "Голос України"
На першому пленарному засіданні народні депутати його ліквідували, а повноваження передали новоствореному Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Галузь АПК є фундаментальною підвалиною національної економіки, однак сьогодні через відсутність галузевого центрального органу виконавчої влади багато питань пущено на само-плив, немає державницького підходу чи політичної волі до підтримки вітчизняного виробника. За умов використання останніх резервів — розораних пасовищ, луків, зневоднених боліт, розчищених чагарників, перелісків, галявин — плюс за-
стосування тотальної хімізації підтримується спроможність агроекспорту на рівні досягнутих показників. Проте за такої структури посівних площ під монокультурами з урахуванням погіршення кліматичних умов, особливо в південній частині країни, немає шансів на значне зростання продукції. А отже — на подолання дедалі зростаючого дефіциту бюджету і продовольчого кошика країни. Справа дійшла до того, що на часі говорити не так про глобальну продовольчу безпеку, гарантом якої начебто покликана бути Україна, а про власну, адже за багатьма продовольчими позиціями без імпорту обійтися не можемо.
Водночас наростає антагонізм між об’єднаннями підприємців малого і середнього бізнесу та владою на тлі впливу на неї потужних елітарних бізнес-об’єднань. Останні обстоюють вузькогрупові інтереси, інколи — питання виключно політичного характеру, тому є олігархічними за своєю сутністю. Створені поза межами таких «холдингів» невеликі агрооб’єднання мають обмежений доступ до державних фінансових і адміністративних ресурсів, тому змушені самотужки протистояти політиці центральних органів виконавчої влади.
Ще в попередньому уряді розглядався варіант повернення Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Президент Володимир Зеленський також кілька разів обіцяв відновити його: «Максимум у вересні, коли вийдуть депутати знову працювати, буде призначено окремого міністра сільського господарства та створено Міністерство агропромислового розвитку».
Проте ми досі не бачимо, який буде функціонал міністерства, чим воно займатиметься, якою буде структура. Адже ця справа пов’язана з колосальною підготовчою роботою, якщо говорити про нову парадигму державного управління у сфері агропромислового комплексу.
На думку Інни Мєтєлєвої, яка обіймала посаду заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства й опікувалася питаннями аграрної політики, «відомство має... вирішувати конкретні завдання спільно з галузевими та профільними асоціаціями, політиками та бізнесом. ...частина роботи щодо оптимальної структури міністерства була вже зроблена спільно з міжнародними експертами за підтримки ЄС раніше, беручи до уваги кращий міжнародний досвід структури аналогічних міністерств у розвинених країнах із великою часткою агропромислового сектору, але не імплементована у зв’язку з ліквідацією попереднього міністерства».
Спробуємо спроєктувати каркас управлінської структури у вигляді трикутника успіху, що окреслився внаслідок новаторських підходів наявної керівної команди аграрного блоку Мін-економіки. Нині в переліку міністерства є до співпраці 100 асоціацій та організацій, які діють у сфері сільського господарства, переробки сільгоспсировини, розвитку сільських територій. Формат співпраці такий: при директораті розвитку аграрного сектору, зокрема, створено онлайн-робочі групи з розвитку фермерства, дорадництва, кооперації, сільського розвитку, органіки тощо. Члени робочої групи можуть надати пропозиції, які директорат опрацьовує і дає зворотний зв’язок. Слушні актуальні пропозиції набувають статусу проєктів актів і спрямовуються на узгодження згідно з регламентними вимогами. Тобто перший кут трикутника успіху має зайняти новаторська команда міністерства під назвою Міністерство агропромислового розвитку.
Микола ШКУРКО, голова ради Асоціації розвитку льонарства та коноплярства України.
Повністю читайте статтю в газеті "Голос України" за 28 жовтня "Голос України"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |