Треба було йти в Рух...

Українське пострадянське суспільство у нас дуже політично інертне і консервативне щодо збереження радянської ментальності і спадщини.

У 1990-х роках був шанс голосувати за РУХ. І, обовязково, самим масово йти в РУХ, перебирати його цінності, ширити програму і міняти себе, владу та країну.
Так робили поляки і литовці - пішли у "Солідарність", в "Саюдіс" і вирішили за 10 років свої проблеми.

Та не доходило - втратили 15 років. Але совкам у 2004 році надали ще один шанс змінитися.
Бо Наша Україна це був той же РУХ у новому виданні із трохи іншими людьми.

У 2002-му і 2004-му слід було масово йти в цю течію не тільки по староукраїнському Праволівобережжю а й на Харківщині, Донеччині та Одещині.Йти і якісно змінювати як саму цю політичну течію так і владу. Ніхто ж не забороняв.
Ні. Замінили КПУ на Партію регіонів і 10 років тягнули Україну в тайожний союз.

У 2014 році дали ще один шанс. Вже зрушилося трохи південносхіддя... Але ще не йдуть в українську справу, не змінюються і не змінюють влади останні з кабінетних батальйонів промосковські совки і українськістю гидуючі шахраї чиновники та гендлярі.

На кого нарікаємо?

Рейтинги показують, що у ВР будуть Рабінович-Шуфрич із Медвдведчуком за спиною, Бойко-Льовочкін, Ляшко-Ахмєтов, якісь промосковські ліваки зі згарища КПУ. Невідомо ще чия буде більшість і Литвину знову прийдеться вязати мотузки-вузли єдіной страни по-новому.

Є ще в нас партії і лідери, які якщо не при владі, то ставлять палки в колеса всім іншим.
Очевидно, що сьогоднішня парламентська більшість більшістю вже не буде. Хіба зростеться із пострегіоналами-державниками.

А ще ми хочемо жити у національній державі.
І ще чути знову: "Кому еті памятнікі і названія уліц мєшалі работать?".

Сергій ЖИЖКО