"Ти сина перевернула в темного хахла" -- Дмитро Павличко Ніні Матвієнко
Відомий поет і політичний діяч Дмитро Павличко не витримав двоїстості наших деяких відомих українців, що так голосять за мовою, а служать чужим.
У "Літературній Україні" (№ 3 за 17 січня) він опублікував вірша, де без вказування адресата, фактично пише відомій і талановитій спіівачці Ніні Матвієнко -- у київському навкололітературному середовищі такі секрети приховати важко. Але й сказати вголос не наважуються...
"Не вчи мене любити Україну,
Якщо ти свого сина віддала
Московській церкві, золоту дитину
Перевернула в темного хахла.
Не чує він тепер твоєї мови,
Ненавидить свого дитинства сни,
Не молиться до Божої Покрови
За Україну, що встає з труни.
Ти сина в монастир чужий сховала,
Закрила мудро від страшних загроз;
Душа твоя від страху приневпала,
Але не бійсь! Він -- славний малорос.
Він молиться до імперського бога,
Цілує руку п'яного попа,
Ховається од світла, як стонога,
Його душа -- безпам'ятна й сліпа.
Він дивиться в царів жорстокі лиця,
Та бачить янголів, а не катюг;
Він -- не слуга Господній, він -- мокриця,
Диявола пахолок, рабський дух!
...А твій синок до твого серця й дому
Не вернеться із підкремлівських зір,
Він на землі Гоморри і Содому
Відновлює кривавий "русский мір"!"
Залишається нагадати слова Джавахарлала Неру про велику біду для нації, інтелігенцію якої виховали колонізатори. При всій повазі до чудесного співу Ніни Матвієнко...
Василь ЧЕПУРНИЙ
У "Літературній Україні" (№ 3 за 17 січня) він опублікував вірша, де без вказування адресата, фактично пише відомій і талановитій спіівачці Ніні Матвієнко -- у київському навкололітературному середовищі такі секрети приховати важко. Але й сказати вголос не наважуються...
"Не вчи мене любити Україну,
Якщо ти свого сина віддала
Московській церкві, золоту дитину
Перевернула в темного хахла.
Не чує він тепер твоєї мови,
Ненавидить свого дитинства сни,
Не молиться до Божої Покрови
За Україну, що встає з труни.
Ти сина в монастир чужий сховала,
Закрила мудро від страшних загроз;
Душа твоя від страху приневпала,
Але не бійсь! Він -- славний малорос.
Він молиться до імперського бога,
Цілує руку п'яного попа,
Ховається од світла, як стонога,
Його душа -- безпам'ятна й сліпа.
Він дивиться в царів жорстокі лиця,
Та бачить янголів, а не катюг;
Він -- не слуга Господній, він -- мокриця,
Диявола пахолок, рабський дух!
...А твій синок до твого серця й дому
Не вернеться із підкремлівських зір,
Він на землі Гоморри і Содому
Відновлює кривавий "русский мір"!"
Залишається нагадати слова Джавахарлала Неру про велику біду для нації, інтелігенцію якої виховали колонізатори. При всій повазі до чудесного співу Ніни Матвієнко...
Василь ЧЕПУРНИЙ
Читайте також |
Коментарі (7) |
| |