Хворобливе прагнення перевершити Франка...
ПАНОВІ КРАВЦІВУ,
Який мріяв побачити над Львовом
"сонце у вінку шрапнелів",
моє посланіє.
Пане Кравців, Україну
Ви кохаєте безмірно.
Ах, як ту любов згадаю,
Серце б'є нерівномірно.
Скільки ви перестраждали,
Скільки били вас по морді
Горді польські офіцери,
Гітлерівські - також горді.
Не жаліли навіть палиць
Дерев'яних і гумових...
А за що? За український
Ваш акцент у їхніх мовах!
Їм також ви обіцяли,
Що Вкраїна їхня буде,
І за теє вас брехливим
Називали ті паскуди!
Та чи ж ваша в тім провина,
О принижений поете,
Що не взяли України
Їхні танки і багнети?
Та чи ж ваша в тім провина,
Що ділитися з панами
Українці не схотіли
Ні лісами, ні ланами?
Та чи ж ваша в тім провина,
Що дали їм комуністи
Замість лісу - сук з петлею,
Замість хліба - землю їсти?
А сьогодні - о, нарешті -
Вас уже не б'ють по писку,
А дають за кожен віршик
Баланди гнилої миску!
Ваш патрон американський -
Не якийсь там офіцерик.
Із п'ятьох він континентів
Хоче мати п'ять Америк.
Та йому страшенно шкодить
Мирне сонце в чистім небі.
Думали ви довго, довго,
Як тут стати у потребі.
І озвалась давня мрія
Поетичним, ніжним словом:
"Сонце у вінку шрапнелів"
Понад Києвом і Львовом!
"Сонце у вінку шрапнелів"!
Та за образ цей чудовий
Він пришле вам у пакеті
Гроші і вінок лавровий.
Ну, а ми, шановний пане,
Як годиться вдячним людям,
Ваші подвиги, напевно,
Теж ніколи не забудем.
Із великої пошани
Вам шлемо привіт, поете,
І мотузку українську,
А гілляку - там знайдете!
(Дмитро Павличко. Любов і ненависть. Вибране. К.: Дніпро, 1975. С.70-71).
Цього "ґеніяльного вірша" Павличко опублікував у книзі "Любов і ненависть. Вибране" 1975 року, за яку отримав Республіканську премію імені Тараса Шевченка 1977 року. Вірш опублікований за збіркою "Дві долі" 1953-1958 роки. В жодному із доступних тепер інтернет-джерел така збірка не називається. Зрештою, як немає згадки про оце "вибране".
Світоглядна контрасність Дмитра Павличка зашкалює. Ми не знайдемо жодного українського поета другої половини ХХ ст., у творчій біографії якого таки направду переплелися "Ленін, Франко і...пречистая діва - / Поруч на білій стіні" ("В хаті").
Хтось скаже, згадувати недобре, поет помер. Це не зупинило Павличка в друці пашквілю на Богдана Краціва (1904-1975). Книжка вибраного була підписана до друку 25 листопада 1975 через декілька днів після смерті Богдана Кравціва (1904-1975). Зрештою, мені йдеться не про Павличка-людину, а про "феномен Павличка" в українській культурі другої половини ХХ-першої третини ХХІ ст. Павличко прожив довге життя і віршував сім десятиліть (першого вірша "Дві ялинки" опубліковано 1 січня 1951 року в газеті Львівського університету "За Радянську науку"). Він все життя орієнтувався на Івана Франка, і все життя прагнув його перевершити. Хворобливе прагнення амбіційного таланту, який зумів оспівати усі суспільно-політичні зміни в Україні впродовж 70 з гаком років, зі щирим переконанням, що кожна суспільно-політична зміна є найдосконалішим виразом його, павличкової, правди...
Євген БАРАН
Який мріяв побачити над Львовом
"сонце у вінку шрапнелів",
моє посланіє.
Пане Кравців, Україну
Ви кохаєте безмірно.
Ах, як ту любов згадаю,
Серце б'є нерівномірно.
Скільки ви перестраждали,
Скільки били вас по морді
Горді польські офіцери,
Гітлерівські - також горді.
Не жаліли навіть палиць
Дерев'яних і гумових...
А за що? За український
Ваш акцент у їхніх мовах!
Їм також ви обіцяли,
Що Вкраїна їхня буде,
І за теє вас брехливим
Називали ті паскуди!
Та чи ж ваша в тім провина,
О принижений поете,
Що не взяли України
Їхні танки і багнети?
Та чи ж ваша в тім провина,
Що ділитися з панами
Українці не схотіли
Ні лісами, ні ланами?
Та чи ж ваша в тім провина,
Що дали їм комуністи
Замість лісу - сук з петлею,
Замість хліба - землю їсти?
А сьогодні - о, нарешті -
Вас уже не б'ють по писку,
А дають за кожен віршик
Баланди гнилої миску!
Ваш патрон американський -
Не якийсь там офіцерик.
Із п'ятьох він континентів
Хоче мати п'ять Америк.
Та йому страшенно шкодить
Мирне сонце в чистім небі.
Думали ви довго, довго,
Як тут стати у потребі.
І озвалась давня мрія
Поетичним, ніжним словом:
"Сонце у вінку шрапнелів"
Понад Києвом і Львовом!
"Сонце у вінку шрапнелів"!
Та за образ цей чудовий
Він пришле вам у пакеті
Гроші і вінок лавровий.
Ну, а ми, шановний пане,
Як годиться вдячним людям,
Ваші подвиги, напевно,
Теж ніколи не забудем.
Із великої пошани
Вам шлемо привіт, поете,
І мотузку українську,
А гілляку - там знайдете!
(Дмитро Павличко. Любов і ненависть. Вибране. К.: Дніпро, 1975. С.70-71).
Цього "ґеніяльного вірша" Павличко опублікував у книзі "Любов і ненависть. Вибране" 1975 року, за яку отримав Республіканську премію імені Тараса Шевченка 1977 року. Вірш опублікований за збіркою "Дві долі" 1953-1958 роки. В жодному із доступних тепер інтернет-джерел така збірка не називається. Зрештою, як немає згадки про оце "вибране".
Світоглядна контрасність Дмитра Павличка зашкалює. Ми не знайдемо жодного українського поета другої половини ХХ ст., у творчій біографії якого таки направду переплелися "Ленін, Франко і...пречистая діва - / Поруч на білій стіні" ("В хаті").
Хтось скаже, згадувати недобре, поет помер. Це не зупинило Павличка в друці пашквілю на Богдана Краціва (1904-1975). Книжка вибраного була підписана до друку 25 листопада 1975 через декілька днів після смерті Богдана Кравціва (1904-1975). Зрештою, мені йдеться не про Павличка-людину, а про "феномен Павличка" в українській культурі другої половини ХХ-першої третини ХХІ ст. Павличко прожив довге життя і віршував сім десятиліть (першого вірша "Дві ялинки" опубліковано 1 січня 1951 року в газеті Львівського університету "За Радянську науку"). Він все життя орієнтувався на Івана Франка, і все життя прагнув його перевершити. Хворобливе прагнення амбіційного таланту, який зумів оспівати усі суспільно-політичні зміни в Україні впродовж 70 з гаком років, зі щирим переконанням, що кожна суспільно-політична зміна є найдосконалішим виразом його, павличкової, правди...
Євген БАРАН
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
