Свої - до своїх

Це непомітно і де-кому видасться фантазіями, але в Києві поступово формуються окремі "робочі колективи" двох основних національних груп: українців і русскіх.

Цьому ніхто прямо не сприяє - нема навіть поняття "двох національних громад" Києва. Але комфорт і порозуміння, у т.ч. на емоційному рівні, досягаються саме в гомогенніших колективах.

А в ситуації часткової емансипації української громади, її представники вже не так легко інтегруються в домінуючу "московську групу" і відкидають стереотипні ролі: русскій - начальник, українець - "індус". Це стимулює русскіх "шукати своїх": спільна мова, світогляд, мас-культура і навіть неврози.

Також відчувається помітний стрес в втома потужної громади русскіх через поширення української мови як фонової, офіційної та мови зовнішніх носіїв (вивіски, реклама тощо). Це спонукає їх консолідуватися у вужчих групах, зокрема, у робочих колективах.

Мовної соціології у Києві ніхто не веде. Це практично табу. Але мовна ситуація у місті динамічна й цікава.

Ростислав МАРТИНЮК