Світлий талант поповнив Небесну Армію Добра
"Розкажіть про Довжика-письменника".
— Колись мені було цікаво збагнути двох чоловіків. Селінджер написав «Над безоднею у житі». Дивувало, що у США, багатій країні, чоловік написав один твір і далі — нічого. Тільки аж коли помер, знайшли у нього щось недописане-непереписане... Чого людина замовкла, маючи світову славу? А ще мене дивував Жорж Сіменон. Він працював як проклятий. Написав понад 240 детективів. За півтора-два місяці створював роман і видавав. Зізнавався: «Де б я не бував, на курорті, на морі, переді мною завжди машинка для друку». Лише у сімдесят років Сіменон сказав: «Я пішов на пенсію». Перестав зовсім писати. Може, виписався. Хто знає. Наче хтось пошептав.
Оці два феномени є знакові. Я вже до сіменонівських літ дожив, проминув еротичний вік — 69 років, коли немов одна рибка за іншою ганяється, інь і янь. Уже можна прикинутися Сіменоном і перестати писати. Проте мені хочеться писати. А бува, вранці прокидаюся від жаху: якась фраза переламується на одному слові, я хочу її закінчити... Тобто я досі себе відчуваю у прямому ефірі, де не можна помилитися. Прагнеш і когось не образити, і начальника не підставити, і правду людям сказати. Правда в тому, щоб висловитися так, як я думаю, а не хтось".
(з інтерв'ю Василя Довжика Володимиру Коскіну. Квітень 2014)
Пішов у засвіти Василь Довжик (09.06.1943-30.05.2022) - артист, радіожурналіст, письменник. Все нагадував мені юнака. жартівливий. іронічний, усміхнений.
Ми зустрічалися принагідно в Києві. А на Шевченківських святах у травні 2012 на Запоріжжі, коли знимкувався з письменниками, Василь пожартував: "Зі всіма знимкуєшся, і я хочу".
Світлий, усміхнений талант. У час війни ми не говоримо про втрати, кажемо про Небесних Воїнів княжих ратей, козацьких полків, повстанських загонів, добровольчих батальйонів.
Ціла Армія Добра, яка не дасть Україні пропасти. Нині Василь Довжик поповнив її ряди...
Євген БАРАН
— Колись мені було цікаво збагнути двох чоловіків. Селінджер написав «Над безоднею у житі». Дивувало, що у США, багатій країні, чоловік написав один твір і далі — нічого. Тільки аж коли помер, знайшли у нього щось недописане-непереписане... Чого людина замовкла, маючи світову славу? А ще мене дивував Жорж Сіменон. Він працював як проклятий. Написав понад 240 детективів. За півтора-два місяці створював роман і видавав. Зізнавався: «Де б я не бував, на курорті, на морі, переді мною завжди машинка для друку». Лише у сімдесят років Сіменон сказав: «Я пішов на пенсію». Перестав зовсім писати. Може, виписався. Хто знає. Наче хтось пошептав.
Оці два феномени є знакові. Я вже до сіменонівських літ дожив, проминув еротичний вік — 69 років, коли немов одна рибка за іншою ганяється, інь і янь. Уже можна прикинутися Сіменоном і перестати писати. Проте мені хочеться писати. А бува, вранці прокидаюся від жаху: якась фраза переламується на одному слові, я хочу її закінчити... Тобто я досі себе відчуваю у прямому ефірі, де не можна помилитися. Прагнеш і когось не образити, і начальника не підставити, і правду людям сказати. Правда в тому, щоб висловитися так, як я думаю, а не хтось".
(з інтерв'ю Василя Довжика Володимиру Коскіну. Квітень 2014)
Пішов у засвіти Василь Довжик (09.06.1943-30.05.2022) - артист, радіожурналіст, письменник. Все нагадував мені юнака. жартівливий. іронічний, усміхнений.
Ми зустрічалися принагідно в Києві. А на Шевченківських святах у травні 2012 на Запоріжжі, коли знимкувався з письменниками, Василь пожартував: "Зі всіма знимкуєшся, і я хочу".
Світлий, усміхнений талант. У час війни ми не говоримо про втрати, кажемо про Небесних Воїнів княжих ратей, козацьких полків, повстанських загонів, добровольчих батальйонів.
Ціла Армія Добра, яка не дасть Україні пропасти. Нині Василь Довжик поповнив її ряди...
Євген БАРАН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |