Столиця шпигунства буде зачищена?

Австрія раптом "несподівано" виявила, що російські спецслужби роками почувалися у Відні майже як удома.

Історія, про яку зараз пишуть європейські медіа, насправді значно ширша за черговий шпигунський скандал. Йдеться не лише про кількох дипломатів чи окремих агентів. Йдеться про системну проблему, яку Захід довго не хотів помічати: росія десятиліттями використовувала Австрію як одну з ключових баз своєї розвідувальної та політичної присутності в Європі.

Відень завжди був особливим містом для спецслужб. Тут розташовані ОБСЄ, МАГАТЕ, ОПЕК та десятки міжнародних структур. Через це австрійська столиця давно перетворилася на місце концентрації дипломатів, лобістів, посередників, бізнесменів і, звичайно, розвідників під дипломатичним прикриттям.

І поки Європа говорила про "нейтралітет" Австрії, російські спецслужби будували там одну з найзручніших інфраструктур впливу на континенті. Останні події це лише підтверджують.

Австрія вже була змушена вислати російських дипломатів через підозри у веденні технічної розвідки. Йдеться не про якісь "теорії змови", а про цілком конкретні підозри щодо використання дипломатичних об’єктів для радіоелектронного шпигунства. Фактично — про збір інформації та перехоплення сигналів у центрі Європи.

Але найбільш показовою стала історія колишнього співробітника австрійських спецслужб Егисто Отта. За даними слідства, він міг роками передавати чутливу інформацію російській стороні через мережу, пов’язану з колишнім топменеджером Wirecard Яном Марсалеком — людиною, яку вже давно пов’язують із російськими спецслужбами.

І тут важливий не лише сам факт проникнення агентури.
Головна проблема полягає в тому, що австрійське законодавство тривалий час фактично створювало для російської розвідки "сіру зону". Якщо діяльність велася не безпосередньо проти Австрії, а проти України, ЄС, НАТО чи міжнародних організацій, реагувати було значно складніше.

Тобто російські структури могли працювати з території Австрії проти інших держав Європи, використовуючи нейтральний статус країни як прикриття.
І це, мабуть, одна з найпоказовіших історій останніх років про те, як росія працює із Заходом не лише танками чи ракетами.

Вона працює через:
— агентуру;
— бізнес-зв’язки;
— корупційні контакти;
— політичне лобіювання;
— інформаційні операції;
— використання демократичних процедур і слабкостей відкритих суспільств.

Особливо показово, що активізація дій австрійської влади почалася лише після повномасштабної війни проти України. Фактично саме ця війна змусила значну частину Європи подивитися на російську присутність без старих ілюзій.

І тут для України є важливий висновок.
Проблема не лише у самій росії. Проблема ще й у тому, що багато європейських держав роками недооцінювали масштаби російського проникнення у свої політичні, економічні та безпекові системи.
Австрія в цій історії — лише один із найяскравіших прикладів.
Бо нейтралітет сам по собі не захищає від російської розвідки. Іноді він, навпаки, робить країну ідеальним майданчиком для її роботи.

І зараз у Європі поступово приходить усвідомлення дуже неприємної реальності: російська агентурна інфраструктура створювалася там не роками, а десятиліттями. І демонтувати її буде значно складніше, ніж багатьом здається.

Віктор ЯГУН