реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Справжні порівняно з російськими

Поділюся з вами враженнями від спілкування з афонськими монахами.

У делегації зі Вселенським Патріархом Україну відвідували ігумен монастиря Пантократор архімандрит Гавриїл, ієромонах Лука з Ксенофонту - іконописець, що написав і художньо оформив Томос, а також ієромонах Никита та ієродиякон Ієроним.

Мав честь і радість, служити з ними дві Літургії, бути на зустрічі з парафіянами, розмовляти за обідом та кавою.

Скажу я вам, - вони ламають стереотипи, вироблені у нас пострадянською церковною практикою. Мав кількадесятлітній досвід споглядання деяких "старців", "молитвенників" і "монахів" , які здебільшого - дешеве реконструкторство і рольові ігри.

"Старець з монастиря" до якого ми звикли має бути хамовитим, неохайним і з легкою придур'ю. Він всіх "облічає" направо і наліво. За все - коротке платтячко у дитини, манікюр чи відсутність хустки. Недодержання постів чи недостатню кількість прочитаних молитов.

"Старець" знає відповіді на всі питання. Без виключення. Від державного устрою до поз у сексі. Деменсні діди віщають про виховання дітей, подружні стосунки і шкоду медицини. Ролики з цим брєдом мають миліони переглядів, а щоб почути його вживу люди натовпами їздять у найвіддаленіші монастирі.

Знаючи таку народну любов і її прибутковість під "старців" косять деякі попи, роздаючи навкруги "благословення" і вимагаючи покори.

Ось тому, вже давно з обережністю ставлюся до всіляких "духівників" і "старців".
Так от, те що я побачив мене здивувало і вразило!

Цілком адекватні, привітні, світлі і радісні люди. Щиро, непоказово скромні у поведінці, лагідні і ґречні у спілкуванні.

Я бачив архімандритів, намісників півторамонашних монастирів, у яких понтів у тисячі разів більше, ніж в геронди Гавриїла, ігумена Пантократора. У нього їх немає! У нього посмішка. І скромне "thank you".
Він носить простий наперсний хрест і сам складає облачення після служби.

Ці монахи нікого не повчали чи викривали, а привітно посміхалися, з радістю фотографувалися з усіма охочими і скромно відповідали на запитання.

А тут теж мушу вам розповісти:
Хтось задав питання про календарі, перехід чи неперехід на новий стиль. -" То питання в компетенції ієрархів церков. Ми монахи, наша справа молитися", - відповів старець. Те саме про вакцини - "То питання медицини, а ми монахи, ми молимося".

Ого! Ви точно афонські монахи? - подумалося мені). А як же теорії змов і масони, антиекуменізм і боротьба зі штрих-кодами? Просто я звик, що то основне "монашескоє дєланіє" , а вони про молитву.

Хтось задав питання про духовне життя, як спасатися і виконувати заповіді Божі. Ну, думаю, вже тут почую рекомендації скільки годин молитися і які канони з акафістами читати. А ніт! "Головна чеснота - любов, і головне, чим ми можемо догодити Богові - любов'ю і служінням своєму ближньому" - відповів афонський монах. А в молитві головне щирість, а не кількість. От такі відповіді.

Знаю, що і на Афоні, як і скрізь, є різні люди. Є і фанатики і адепти руского міра. Проте, саме ці монахи і спілкування з ними справили на мене сильне, світле і надзвичайно добре враження.

На згадку про це спілкування маю автограф отця Луки у своєму служебнику і вервичку від геронди Гавриїла, яку днями подарую знайомому монаху).
До зустрічі на Святій Горі, отці - браття!

Віктор МАРТИНЕНКО



Теги:Афон, православіє, ПЦУ, Віктор Мартиненко, РПЦ


Читайте також



Коментарі (0)
avatar