Спогад про майбутнє

Чув, що кількість маріупольців, які лишилися в місті, вже дорівнює кількості «маріупольців», які прибули «на освоєніє нових зємєль» (точніше - чужих квартир чи будинків) слідком за окупантами.

Ми ситуацію з окупацією виправимо, рано чи пізно. І ми це зробимо, як завжди, гуманно, навіть жертвуючи власними інтересами й громадянами.

Звичайно, за якийсь час після деокупації, у нас зʼявляться рускоязичниє співгромадяни, пісатєлі, навіть, і поети, з особливим відєнієм міра і ужасающє нєсправєдлівим міром вокруг, який знову буде задавати вбивче для «митця» питання: ну тобі що - важко насільствєнно украінізіровацца?

І він буде боротись за своі права, права своіх дєтєй і могіли прєдков (це - закреслено, прєдкі не мають могил в посадках).

А ще вони ж будуть спадковими «правоохоронцями» і успадкують відділення служб держбезпеки на місцях. Ну, як було й до цього…

Олександр СОСНИЦЬКИЙ