Спершу стати людиною...

В Єрусалимі на горі Сион стояв молодий ізраїльтянин і продавав з лотка солодощі. Я зупинився на хвилину коло нього, а він простягнув мені пачку лукума і сказав по- англійськи: "На, візьми це даром, бо скоро вечір, а завтра шабат і я вже збираюсь додому." Я бачив, що він належить до юдейської віри, бо носить на голові шапочку-кипу, а він бачив, що я - християнин, бо на мені був підрясник і хрест на грудях. Але попри різницю у вірі, ми попрощалися з посмішкою і добрими словами.

Того самого дня наша група зайшла до російського храму Олександра Невського. Постояли, тихо помолилися, приклались до ікон. А на виході чоловік зі свічної лавки, почувши українську мову, став обурюватися: "Што, с Украіни? Нєбось уніати ілі раскольнікі? Зачєм прішлі сюда?"

І тоді я зробив висновок. Для того, щоб стати істинно віруючою людиною - спочатку треба стати просто людиною. Бо перше без другого не може бути аж ніяк.

Протоієрей Павло НАЙДЕНОВ