Сьогодні Ніжинщина вшановує автора духовного гімну України

Сьогодні в селі Переходівка Ніжинського району, на батьківщині, буде відкрито пам'ятну дошку видатному українському просвітителю, автору духовного гімну "Боже вликий, єдиний", засновнику Наукового товариства імені Т.Шевченка, автору біографії "Тарас Шевченко- Грушівський" Олександру Кониському.

А в Ніжині по вул Московській (територія колишнього розарію) відбудеться офіційне відкриття пам’ятного знаку. Його встановили на тому місці, де стояло Ніжинське повітове училище, в якому у 1844-1849 рр. навчався О. Кониський.

До речі, в Чернігові, в рамках декомунізації, за пропозицією лікаря - просвітянина Івана Осадціва одну з вулиць міста названо іменем Олександра Кониського. А Верховна Рада за пропозицією народного депутата Олександра Кодоли ухвалила постанову про відзначення ювілею нашого видатного земляка.

Довідка.

Олександр Кониський народився 6 (18 серпня) 1836 року в селі Переходівці (тепер Ніжинського району Чернігівської області). Походив із стародавнього чернігівського роду, який нараховував понад 400 років. Його дитинство пройшло в місті Ніжині, про яке він згадував у своїх спогадах так:

«Ніжин — місто невелике. Водночас воно було осередком просвітництва Чернігівщини та півночі Полтавщини. Тут красувався тоді Безбородьків ліцей. До того ж за Ніжином було славнозвісне минуле історичне, особливо торгашеське, тому серед людності було вдосталь людей із статками».

Друкуватися почав у 1858 році у «Черниговском Листке». Вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. У пресі опублікував низку статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався запровадження у школах української мови. Для недільних шкіл Кониський видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Граматка або перша читанка задля початку вченья» 1882).

Налагоджував зв’язки з українськими діячами у Галичині. Обвинувачений у поширенні «малоросійської пропаганди», він 1863 року без слідства і суду був засланий до Вологди. Його роман «Не даруй золотом і не бий молотом» у 1871 році під час чергового обшуку конфіскувала і знищила поліція.

Із 1865 жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини.

1872, після зняття поліційного нагляду, повернувся до Києва. Там працює у газеті «Київський Телеграф».

У другій половині 1890-х pp. допомагав В. Антоновичу заснувати всеукраїнську політичну організацію, що мала об’єднати всі кола національно свідомих українців усієї Російської імперії. 1897 р. відбувся установчий з’їзд цієї організації, до якої 1901 р. приєдналася і київська «Громада». Сама організація проіснувала до її перетворення 1904 р. на «Українську демократичну партію».

Для потреб Всеукраїнської спільної організації він заснував у Києві видавництво «Вік», що, проіснувавши 15 років, опублікувало понад 100 книг українською мовою.

Кониський був одним із фундаторів Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його у Наукове Товариство ім. Т. Шевченка (без права комерційної діяльності).

Помер в Києві 29 листопада (12 грудня) 1900 року. Похований на Байковому кладовищі