"Слушайте! Хохлы поют!"

Батька, невідомо з якого дива, відрядили у 1945-му на парад Перемоги у Москву. Звісно, що він не годився, нога поранена, вкорочена, навіщо отакий кандиба серед лощених, спеціально відгодованих для такої події вояк? Про нього і його друзів забули, кинули напризволяще. Наказали забиратися з центру, аби не псувати тріумфальний фасад.

На Красну вони, звісно, не потрапили, тинялися неприкаяно містом, була вже ніч коли тато затягнув «Розпрягайте, хлопці коні». Голос в тата був неймовірний, сильний, з неповторними переливами. Коли співав – затихало село. Уявляю, як це звучало лункими московитськими вулицями. Закінчив одну пісню, почав другу, йому підтягнули його побратими по нещастю.

«І раптом, - розповідав батько, - хлоп, хлоп». Заворушилася, проснулася вулиця. То відчинялися вікна. Почулися вигуки. «Ша! Слушайте! Хохлы поют. Хохлы поют!!». До ранку співали українські хлопці, до ранку, затамувавши подих їх заворожено слухала Москва. До них було підійшов військовий патруль. Але не зачепили. Заціпило…

Наталя ДЗЮБЕНКО -МЕЙС