Скидка
Вона жила під лісом і жила з лісу. Гриби, ягоди, розсада кущів, зілля, вінки для гробів. Сякий-такий приварок до мізерної пенсії. Назбиране несла до міського ринку, клала збоку на цементну тумбу і чекала покупців. Товар не хапали, але з часом з’явилися «свої» покупці, майже рідні. Як оцей чоловік – шляхетний, маломовний, ще моложавий, проте вже з сивиною в бороді. Весною купував у неї черемшу, влітку ягоди, а восени їстівні каштани та шипшину. Всі намагалися збити ціну, а він навпаки – навіть не хотів брати решту. Казав, хай лишається до наступної покупки. Та вона на таке не йшла: боялася, що забуде борг, або, крий боже, станеться з нею щось гірше…
«Чому ви продаєте мені обліпиху на п’ять гривень дешевше, ніж панії, що купила переді мною?» – ніяково питав він.
«Бо для вас скидка».
І так було щоразу.
«Знову скидка?», – усміхався він, відраховуючи гроші.
«Скидка», – радо відповідала вона.
Буває така між людьми приязнь сердець. І взагалі, їй подобалося це міське слово – «скидка». І людям воно подобалося.
Так минула ще одна весна і літо, а восени вона почала сліпнути. Племінниця силоміць повела її на апарат і там сказали, що потрібна операція, і то негайно. Зібрала все, що заощадила, продала стару ляду, кітну козу, решту позичила і лягла в приватну клініку. Через три дні зняли бинти, оформляли документи. Медсестра, простягаючи виписку, сказала: «Заберіть зі столика – це ваше». Там лежала її пачка грошей за операцію, перехоплена жовтою гумкою.
«Чому? – запитала вона пошепки, переляканим голосом. – Хіба операція не вдалася?»
«Вдалася, – відповіла медсестра. – Без цього», – кивнула на гроші.
«Як це розуміти?»
«Не знаю. Скидка. Так сказав хірург», – дівчина підвела очі на прозору перегородку.
У сусідній кімнаті за склом сиділи двоє. Одного – трішки сутулого, з сивою борідкою, вона впізнала одразу. Постійний її базарний покупець, лише в білому халаті.
Мирослав Дочинець. "Світло семи днів. Маленькі історії для душі".
(Книжка доступна для замовленя).
Мирослав Дочинець. "Світло семи днів. Маленькі історії для душі".
(Книжка доступна для замовленя).
«Чому ви продаєте мені обліпиху на п’ять гривень дешевше, ніж панії, що купила переді мною?» – ніяково питав він.
«Бо для вас скидка».
І так було щоразу.
«Знову скидка?», – усміхався він, відраховуючи гроші.
«Скидка», – радо відповідала вона.
Буває така між людьми приязнь сердець. І взагалі, їй подобалося це міське слово – «скидка». І людям воно подобалося.
Так минула ще одна весна і літо, а восени вона почала сліпнути. Племінниця силоміць повела її на апарат і там сказали, що потрібна операція, і то негайно. Зібрала все, що заощадила, продала стару ляду, кітну козу, решту позичила і лягла в приватну клініку. Через три дні зняли бинти, оформляли документи. Медсестра, простягаючи виписку, сказала: «Заберіть зі столика – це ваше». Там лежала її пачка грошей за операцію, перехоплена жовтою гумкою.
«Чому? – запитала вона пошепки, переляканим голосом. – Хіба операція не вдалася?»
«Вдалася, – відповіла медсестра. – Без цього», – кивнула на гроші.
«Як це розуміти?»
«Не знаю. Скидка. Так сказав хірург», – дівчина підвела очі на прозору перегородку.
У сусідній кімнаті за склом сиділи двоє. Одного – трішки сутулого, з сивою борідкою, вона впізнала одразу. Постійний її базарний покупець, лише в білому халаті.
Мирослав Дочинець. "Світло семи днів. Маленькі історії для душі".
(Книжка доступна для замовленя).
Мирослав Дочинець. "Світло семи днів. Маленькі історії для душі".
(Книжка доступна для замовленя).
| Читайте також |
| Коментарі (0) |