Схимонахи хутора Вир
Його й не на кожній карті знайдеш – маленький хутір великого Ріпкинського району. Але щонеділі дивний, як для обивателя, чоловік їде в Чернігів, а тут йде до Катерининської церкви: весь у чорному, та й не просто в чорному, а ще й у каптурі ховаються очі, а на спині і спереду та на плечах – червоні хрести. І палиця в руках. А уважніші бачать, що навіть у жовтні він йде в сандаліях. Це схиієромонах Стефан. Довідка «Сіверщини».
«Ієро» -- означає, що має священничий сан, «схи» -- пострижений у схиму. Схимою зветься такий монаший ступінь чи ангельський образ, коли людина зрікається світу і всього світського. Схимонахи якраз і ходять у сандаліях… Хоча в наших умовах (а схимонашество виникло на теплому Ближньому Сході у 5 столітті) останнє не обов’язкове. При постриженні у схиму монаха наче хоронять, як покійника: обмивають, одягають саван, читають відхідні молитви. Для світу вони наче померлі. Схимонахи не їдять м’яса, що теж важко зрозуміти сучасній людині.
Говорить отець Роман Кіник, секретар єпархіального управління:
Отець Стефан приїхав до нас із Житомирщини, бо тут померла його тітка і заповіла йому хату. Ось тепер він там живе і молиться та разом з ієромонахом Іоасафом будує скит.
Довідка «Сіверщини».
Скит – маленький монастир, що є підпорядкований якомусь більшому. Як правило, у скиті живе мале число монахів і він відрізняється відлюдністю, в той час як монастирі можуть бути і у великих містах.
У планах вирівських монахів – посадити сад фруктовий з квітковими клумбами і лавками, де так гарно буде спілкуватися на теми духовні. А поки що вони хочуть придбати …кізочку, для якої влітку й заготовляли дрова. Молоко монахи можуть пити в непостові дні. А церкву вони планують збудувати не просту, а підземну і вже багато для цього зробили.
Як хірург став монахом
Отець Стефан має унікальну біографію. Хоча б те, що він за освітою – військовий хірург і вчився, зокрема, у Варшаві. Був не на екскурсіях у Чечні і в Афганістані. Має військове звання майора. Батько його був льотчиком - випробовувачем і загинув під Москвою. Мама померла при пологах. Вихованням займалися дід і бабуся.
Але й дід унікальний – спочатку був священиком, що вже не просто у радянські часи, а потім став архієпископом на Закарпатті і навіть був пострижений у схиму. Діда двічі арештовували і саджали в тюрму. Дідова мама прийняла схиму в 50 років, а прожила 122 роки!
З дитинства отець Стефан – у церкві: розпалював дідові -- архієрею кадило, підносив свячену воду, а потім був при відомому на Дніпропетровщині отцю Серафиму Ольховському. Далі ніс службу при владиці Ізяслав, який був спочатку вікарним єпископом у Запоріжжі, а тепер архієпископ у Житомирі.
Та монахом став після інсульту. Перестав говорити, не рухалися ні ноги, ні руки. Відмовляли нирки, печінка, ще й цукровий діабет додавав свого. Від хворого відмовились і лікарі, і друзі, і навіть священики. Тільки владика Василь забрав хворого з лікарні і за свій рахунок відвіз на Афон – монашу республіку в Греції.
Монахи помолились над болящим і стали готувати його до смерті, постригаючи у схиму. Повернулися до нього в келію через п’ять днів. Їх зустрів схимонах Стефан, який стоячи (!) читав якусь духовну книгу. Монахи зрозуміли, що сталося чудо.
Сам отець Стефан розповідає, що за цей час він побував …на небесах, але немає права розповідати що там бачив. Та й словами це вимовити неможливо. Коли ж його повернули назад, встав, побачив ікону Божої Матері «Геронтисса» («Стариця») і на столику лежав акафіст Божій Матері слов’янською мовою.
Там він прослужив 5 років, але перед своє смертю його духовний наставник отець Ілля направив учня в Україну: «Українській церкві потрібна підтримка! Ти там більше потрібен Богу. Я тебе благословляю».
Так схимонах Стефан опинився в Українській Православній Церкві Київського патріархату.
Спалені документи
Повернувшись в Україну, о. Стефан … спалив свої документи. Перш за все закордонний паспорт, щоб не було спокуси повернутися у чернечу республіку, на Афон. Кажуть, що о. Стефан вміє бачити людські серця – сам він з гіркотою розказує як люди навіть у храмі не думають про духовне. І не приховую, що загалом для нього людина – як відкрита книга.
Шлях отця Іоасафа
Співбрату по молитві отцю Іоасафу довелося також пережити немало -- і алкоголізм, тюрму, і смерть дружини. Він нічого цього не приховує. А просто молиться. Часто його можна бачити у храмі села Нові Яриловичі, звідки до хутора найближче.
… Про вирівських монахів уже розповідають легенди. Та це тільки початок духовного пробудження цього болотистого, піщаного краю, де так пахне соснами і купинами.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
