Сіль

Дрібніє все… Минуле – тільки в снах.
В старих прикметах не лишилось значень.
Я – ще один сліпий серед незрячих,
Хто крізь пітьму протоптує свій шлях.

Знецукрилась жувальна гумка днів.
Думки – крізь тарабарщину в мережі.
Роби собі уперто, що належить,
Аби цей грішний світ не звироднів.

Долають поверхневі хвилі слів
Пороги болю у душевних ріках.
Твої слова – лиш амплітуда крику,
Глухий відгомін інших голосів.

Скажіють пси, та воза тягне віл.
Змішався рик вовків з овець ячанням…
Хова закапсульоване мовчання
Кристаловидну болю мого сіль.

Володимир БОГДАНОВИЧ