Шольц і "війна Путіна"
Шольц, який каже, що "це війна Путіна", чудово знає соціологію.
Але він також знає, наскільки популярною в повоєнній (Західній) Німеччині була думка про те, що німці у Другій Світовій війні насправді є не агресорами, а... найбільшими жертвами.
"Переважним уявленням про Німеччину в Німеччині Аденауера був образ потрійної жертви: спершу в руках Гітлера - величезний успіх фільмів на кшталт Die Letzte Brücke ("Останній міст", 1954)... чи "Канаріс" (1955) допоміг популяризувати уявлення, що більшість добрих німців під час війни опиралися Гітлеру; потім в руках їхніх ворогів... і, нарешті, завдяки зловмисним "перекрученням" повоєнної пропаганди, яка - багато хто вірив - свідомо перебільшувала "злочини" Німеччини й применшувала її втрати".
(Тоні Джадт, Postwar: A History of Europe Since 1945).
В нас багато хто вірить, що німців після Другої Світової війни "перевиховали" американці. Насправді це "перевиховання" тодішні німці переважно сприймали з глухим роздратуванням, а скільки-небудь масово воно подіяло лише на тих, хто під час війни або ще не народився, або точно не вчинив жодних персональних злочинів. Ті, хто брав участь у війні або активно її підтримував, навпаки, масово тікали від відчуття власної відповідальності - по-перше, в трудовий ентузіазм (тут було б доречно сказали "пахали як прокляті") та, по-друге, в масову віру у власний статус народа-жертви (а не народа-злочинця).
Не випадково на коліна у Варшаві став не перший, не другий і не третій, а лише четвертий канцлер ФРН, і сталася ця сенсаційна подія лише у 1970 році.
Тож Шольц чудово розуміє, на яких настроях німецьких виборців (а також, цілком ймовірно, деяких "російських друзів") він може - і явно хоче - зіграти.
А нам звідси урок щодо того, якої реакції на нинішню війну та перемогу в ній України реалістично очікувати від завтрашніх росіян.
Олексій ПАНИЧ
Але він також знає, наскільки популярною в повоєнній (Західній) Німеччині була думка про те, що німці у Другій Світовій війні насправді є не агресорами, а... найбільшими жертвами.
"Переважним уявленням про Німеччину в Німеччині Аденауера був образ потрійної жертви: спершу в руках Гітлера - величезний успіх фільмів на кшталт Die Letzte Brücke ("Останній міст", 1954)... чи "Канаріс" (1955) допоміг популяризувати уявлення, що більшість добрих німців під час війни опиралися Гітлеру; потім в руках їхніх ворогів... і, нарешті, завдяки зловмисним "перекрученням" повоєнної пропаганди, яка - багато хто вірив - свідомо перебільшувала "злочини" Німеччини й применшувала її втрати".
(Тоні Джадт, Postwar: A History of Europe Since 1945).
В нас багато хто вірить, що німців після Другої Світової війни "перевиховали" американці. Насправді це "перевиховання" тодішні німці переважно сприймали з глухим роздратуванням, а скільки-небудь масово воно подіяло лише на тих, хто під час війни або ще не народився, або точно не вчинив жодних персональних злочинів. Ті, хто брав участь у війні або активно її підтримував, навпаки, масово тікали від відчуття власної відповідальності - по-перше, в трудовий ентузіазм (тут було б доречно сказали "пахали як прокляті") та, по-друге, в масову віру у власний статус народа-жертви (а не народа-злочинця).
Не випадково на коліна у Варшаві став не перший, не другий і не третій, а лише четвертий канцлер ФРН, і сталася ця сенсаційна подія лише у 1970 році.
Тож Шольц чудово розуміє, на яких настроях німецьких виборців (а також, цілком ймовірно, деяких "російських друзів") він може - і явно хоче - зіграти.
А нам звідси урок щодо того, якої реакції на нинішню війну та перемогу в ній України реалістично очікувати від завтрашніх росіян.
Олексій ПАНИЧ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
