Шкода не Дзюбу, а Гончара і Лукаша
Парадокси читання. Якби не київський журналіст Віктор Цвіліховський, пройшла би повз мене книжка "Петро Шелест. Спогади. Щоденники. Документи. Матеріали" (Київ: АДЕФ-Україна, 2011. - 1210 с.)". Щоправда, він посилався на видання 2004 року. І тільки тоді, коли прочитав матеріяли, подані Віктором, зрозумів, що у мене ця книжка була в руках, і я її віддав у бібліотеку військової частини. Сьогодні придбав видання 2011 року).
Запис із щоденника Шелеста від 13 січня 1966 року:
"Мною в ЦК КПУ було проведено нараду, у ній брали участь українські письменники, викладачі університету і ВПШ, відомі історики, працівники ЦК КПРС з питань науки і пропаганди: Гончар, Бажан, Назаренко, Чеканюк, Дубина, Копкін, Ямпольський, Шамота, Новиченко, Головко, Іванов, Скаба, Шевель, Кондуфор. На нараді розглядалося питання про те, щоб дати критичну оцінку "шкідливим ідеологічним документам", які надійшли в ЦК КПУ. Йшлося перш за все про трактат І.Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" і "Лист 77" та "Інтернаціоналізм чи русифікація", написаний Дзюбою.
О.Т. Гончар відмовився брати участь в роботі цієї комісії, про що він у письмовій формі повідомив ЦК. Такий вчинок нас усіх засмутив. Згодом до нього довелося вжити деяких заходів впливу, і це себе виправдало. Щоправда, були занадто "гарячі" голови, які вимагали мало не виключення Гончара з партії, виведення його зі складу ЦК і відкликання з депутатів, глибокого його ідеологічного "пророблення" - це були лівацькі перекоси. Піти цим шляхом - значить, нашкодити нашій спільній справі: відштовхнути, а може, і втратити талановитого письменника, впливову людину серед творчої інтелігенції. У цій справі довелося витримати немалий тиск з боку запопадливих "ортодоксів-марксистів". Особливо лютували Грушецький та Ватченко, та й у ЦК КПРС знайшлися такі "діячі", які прагнули "політичної крові".
Мою пропозицію щодо Гончара незмінно підтримував М.В. Підгорний: він же краще інших розумівся на цій складній справі. Деякі навіть вимагали заарештувати Гончара. Коли я про це сказав Підгорному, він відповів: "Знаєш, Петре, нас з тобою арештують, ніякий чорт і слова не скаже. Про Гончара заговорить світ, та й взагалі, який ідіот виношує таку ідею"
(Петро Шелест. Справжній суд історії ще попереду).
А тепер скажу крамолу. Так багато нормальних людей жертвували собою (Микола Лукаш, Олесь Гончар), аби Іван Дзюба написав на замовлення у 2017 році "Чорний романтик: Сергій Жадан". Міг би пошкодувати Дзюбу. Мені шкода Лукаша і Гончара.
Євген БАРАН
Запис із щоденника Шелеста від 13 січня 1966 року:
"Мною в ЦК КПУ було проведено нараду, у ній брали участь українські письменники, викладачі університету і ВПШ, відомі історики, працівники ЦК КПРС з питань науки і пропаганди: Гончар, Бажан, Назаренко, Чеканюк, Дубина, Копкін, Ямпольський, Шамота, Новиченко, Головко, Іванов, Скаба, Шевель, Кондуфор. На нараді розглядалося питання про те, щоб дати критичну оцінку "шкідливим ідеологічним документам", які надійшли в ЦК КПУ. Йшлося перш за все про трактат І.Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" і "Лист 77" та "Інтернаціоналізм чи русифікація", написаний Дзюбою.
О.Т. Гончар відмовився брати участь в роботі цієї комісії, про що він у письмовій формі повідомив ЦК. Такий вчинок нас усіх засмутив. Згодом до нього довелося вжити деяких заходів впливу, і це себе виправдало. Щоправда, були занадто "гарячі" голови, які вимагали мало не виключення Гончара з партії, виведення його зі складу ЦК і відкликання з депутатів, глибокого його ідеологічного "пророблення" - це були лівацькі перекоси. Піти цим шляхом - значить, нашкодити нашій спільній справі: відштовхнути, а може, і втратити талановитого письменника, впливову людину серед творчої інтелігенції. У цій справі довелося витримати немалий тиск з боку запопадливих "ортодоксів-марксистів". Особливо лютували Грушецький та Ватченко, та й у ЦК КПРС знайшлися такі "діячі", які прагнули "політичної крові".
Мою пропозицію щодо Гончара незмінно підтримував М.В. Підгорний: він же краще інших розумівся на цій складній справі. Деякі навіть вимагали заарештувати Гончара. Коли я про це сказав Підгорному, він відповів: "Знаєш, Петре, нас з тобою арештують, ніякий чорт і слова не скаже. Про Гончара заговорить світ, та й взагалі, який ідіот виношує таку ідею"
(Петро Шелест. Справжній суд історії ще попереду).
А тепер скажу крамолу. Так багато нормальних людей жертвували собою (Микола Лукаш, Олесь Гончар), аби Іван Дзюба написав на замовлення у 2017 році "Чорний романтик: Сергій Жадан". Міг би пошкодувати Дзюбу. Мені шкода Лукаша і Гончара.
Євген БАРАН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |