Широка війна, гостра фаза. День 237-й

...Ранок в метро - це окремий квест. Особливо, коли метро водночас виконує функцію бомбосховища. На той момент, коли я спустилася на станцію, тривога тривала вже більше трьох годин.

- Дєвушка, вам єхать іли переждать?
- Та, напевно, доведеться перечекати: наземними перегонами руху немає...
- Ну, тоді ходіть сюди, до того крану, бачите, що край платформи, - там є місце, можна посидіти, а всередину речі поставите.
- Дякую.

...Ніякої паніки. Ніякого роздратування на сусідів - тісненько, але що зробиш. Зате про оскаженілу русню тексту лунає чимало - кияни знають, що саме у цей час наверху орківські ракети і дрони руйнують Київ. Їх місто. Нашу спільну столицю.

...Жінка поруч спілкується телефоном:
- Постав варитися бульйон. Я приїду доварю суп. Ні, зараз постав: ці cyku щойно вгатили у ТЕЦ, ввечері обов'язково будуть проблеми з електрикою. Треба на вечір обмежити електроспоживання... Так, в ТЕЦ, Кличко підтвердив... А що ти хотів від гопоти? Вони - гопота. Своєї землі їм мало, то полежать на нашій. Що?! Два метри на метр київського ґрунту?! Ні в якому разі - у нас в столиці земля дорога. Їм на ній лише полежати, поки пси тушки не розтягнуть! Все, давай став бульйон у мультиварці...

...Вони з ким воювати надумали?! З народом, який із сусідом три покоління за 10 сантиметрів межі на городі воює? Вони ЦЕЙ народ надумали налякати?
Переможемо.
Все буде Україна!

Майя РУДЕНКО