Щоденник Літа: на лавочці

Пробігаючи в справах по роботі або в клопотах повз лавочки, на яких сидять люди, постійно ловлю себе на думці: "Чому я так не можу". Також трохи заздрю : "Звідки у них вільний час, щоб так спокійно сидіти.

І не те, щоб у мене прям ну зовсім не вистачає вільного часу... Насправді можна знайти півгодини-годинку. Але...
Я не можу просто так, розслаблено сидіти на одному місці. Мене починає підкидати на місці... Одразу починаю щось робити. А про розслабитися і мови нема.

Вдома те ж самісіньке. Паралельно роблю кілька дрібних справ.

Але хочеться відчути себе "людиною га лавочці" . От і сьогодні вирішила створити собі "морський настрій. Взяла каву, прийшла в симпатичний скверик. Він такий південно - затишний. І що... І вистачило мене не на довго. Кава закінчилася, сонечко напекло; але все одно було відпочивально і затишно. Чернігів - місто курорт

Ірина ЛОМОНОС