Шевченківський комітет подав у відставку
Заява Шевченківського Комітету
Ми, члени Шевченківського Комітету, хочемо публічно заявити про свою позицію в ситуації, яка склалася навколо Національної премії імені Тараса Шевченка 2023 року.
Упродовж нашої діяльності, починаючи з 2019 року, ми керувалися бажанням відновити репутацію Премії, позбавивши її радянського змісту і наповнивши актуальними сучасними сенсами, враховуючи мистецький рівень, новаторство та суспільну значимість поданих на здобуття Премії творів. Як експертна спільнота з представників різних культурних сфер, ми спрямовували наші зусилля на продовження і водночас оновлення традиції, згідно з якою Національна премія імені Тараса Шевченка займає особливе, центральне місце в національній культурній політиці. За цей час ми зустрілися з підтримкою нашої позиції та рішень, а також із гострою критикою та навіть образами на нашу адресу. Визнаємо, що іноді Комітету бракувало публічності та вміння донести до громадськості свою позицію і міркування щодо тих чи інших рішень. І все ж ми сприймали та сприймаємо критику передусім як стимул, який спонукає до дискусій.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми ще більше усвідомлюємо нашу відповідальність, сприймаючи нашу діяльність як важливу справу на спільному шляху до Перемоги. Однак нас, як і багатьох із вас, застала зненацька пропозиція про доповнення Премії новою номінацією, а фактично – паралельним конкурсом. Ми згодні з тим, що потрібно відзначати значущі твори, створені не тільки після 2014 року, але й після 24 лютого 2022 року, а також не проминати активну участь митців і діячів культури у наближенні Перемоги. Проте ми висловлюємо свою незгоду з тим, щоби вводити нові номінації, критерії чи будь-які інші зміни до існуючого на сьогодні Положення щодо Національної премії України імені Тараса Шевченка 2023 року в прискореному порядку. На сьогодні, коли вже визначені переможці, коли країна чекає Указ і оголошення імен справедливо та за всіма процедурами обраних лауреатів Премії 2023 року, такі зміни мають вигляд непродуманих і деструктивних. Це підриває прозорість та виваженість процедур, пункти Положення та вагу Премії як стабільної і авторитетної інституції з чітким алгоритмом роботи. Поява нових номінацій або інші несподівані зміни в Положенні до нагородження вже визначених переможців підважує довіру до Премії як найвищої відзнаки за твори літератури та мистецтва в незалежній Україні.
Принагідно, відповідаючи на численні закиди в бік Комітету, хочемо нагадати, що ми обираємо переможців лише серед уже номінованих на Премію творів та авторів. Положення передбачає, що номінувати твори на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка можуть будь-які культурні інституції, а також члени Комітету та експерти Комітету. Член Комітету, експерт, культурна інституція можуть внести пропозицію щодо участі твору у конкурсі лише в одній номінації. Тож основний масив творів, які розглядаються під час конкурсу, великою мірою залежить саме від активності культурних інституцій.
Хочемо особливо наголосити, що цьогорічні лауреати, визначені внаслідок голосування 15 лютого 2023 року, були обрані у легітимний спосіб, без порушень букви і духу Премії, з дотриманням чинного Положення. Їхні твори та професійні заслуги відповідають високим стандартам головної державної премії в сфері культури. На наше переконання, цей вибір має бути зафіксований відповідним президентським Указом, який, згідно з Положенням, оприлюднюється в установленому порядку, як правило, до 9 березня року присудження Національної премії. Окрім недовіри до самої Премії як інституції, відкладення Указу також можна сприймати як недовіру до Комітету як експертної спільноти.
Важливо звернути увагу й на часовий проміжок, зазначений у Положенні: номінованими можуть бути твори, оприлюднені протягом останніх п’яти років, але не пізніше як за півроку до їх висунення на здобуття Національної премії. Окрім того, упродовж останніх років серед поданих на здобуття Премії творів – чимало мистецьких творів воєнної тематики, і вони незмінно щороку присутні в “довгому” та “короткому” списку та серед лауреатів. Загалом, Національна премія імені Тараса Шевченка, починаючи з 2014 року, – це премія воєнного часу.
Водночас ми ставимося з повним розумінням до ідеї запровадити особливу відзнаку для мистецьких творів, створених після 24 лютого 2022 лютого, аби відзначити їхній внесок у Перемогу. Вважаємо, що ця пропозиція є важливою, тому потребує ретельного продумування і планування, зокрема щодо критеріїв, процедур висунення та відбору. Йдеться передусім про окреслення прозорого і справедливого алгоритму майбутньої відзнаки.
Ми, як члени Шевченківського Комітету, вважаємо, що цей процес має відбуватися так, щоби не зашкодити існуванню та репутації Національної премії України імені Тараса Шевченка. Можливо, ініціаторам такої відзнаки доречно думати про цілком нову премію, що відповідала би заявленій меті. Інший варіант – обговорити внесення відповідних змін і нових номінацій у Положення про Національну премію України імені Тараса Шевченка до початку висунення творів на премію 2024 року.
Строк повноважень нинішнього складу Комітету становить три роки та закінчився з врученням Премії 2022 року. Члени Комітету, з огляду на організаційні виклики воєнного стану, погодилися на пропозицію, оформлену в Указі Президента України №770/2022 про те, що Комітет у чинному складі продовжить працювати під час воєнного стану та протягом двох місяців після його припинення чи скасування. Ми працюємо в засадничих інституційних рамках, де визначальними були і є прозорість та сталість правил, передбачених Положенням, і культурна цінність Національної премії імені Тараса Шевченка.
Цю позицію ми донесли до Офісу Президента та МКІП. У нинішніх обставинах, коли нас поставили перед наміром змінити правила Положення Національної премії імені Тараса Шевченка ad hoc, додати нові номінації та пришвидшити процедуру відбору, члени Комітету не бачать можливості продовжувати роботу – і складають свої повноваження.
16 березня 2023 року
Заяву підписали:
Дмитро Богомазов
Володимир Войтенко
Майя Гарбузюк
Тамара Гундорова
Ростислав Держипільський
Римма Зюбіна
Алла Мазур
Люба Морозова
Віктор Плоскіна
Юлія Сінькевич
Ірина Славінська
Остап Сливинський
Євгеній Стасіневич
Ми, члени Шевченківського Комітету, хочемо публічно заявити про свою позицію в ситуації, яка склалася навколо Національної премії імені Тараса Шевченка 2023 року.
Упродовж нашої діяльності, починаючи з 2019 року, ми керувалися бажанням відновити репутацію Премії, позбавивши її радянського змісту і наповнивши актуальними сучасними сенсами, враховуючи мистецький рівень, новаторство та суспільну значимість поданих на здобуття Премії творів. Як експертна спільнота з представників різних культурних сфер, ми спрямовували наші зусилля на продовження і водночас оновлення традиції, згідно з якою Національна премія імені Тараса Шевченка займає особливе, центральне місце в національній культурній політиці. За цей час ми зустрілися з підтримкою нашої позиції та рішень, а також із гострою критикою та навіть образами на нашу адресу. Визнаємо, що іноді Комітету бракувало публічності та вміння донести до громадськості свою позицію і міркування щодо тих чи інших рішень. І все ж ми сприймали та сприймаємо критику передусім як стимул, який спонукає до дискусій.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми ще більше усвідомлюємо нашу відповідальність, сприймаючи нашу діяльність як важливу справу на спільному шляху до Перемоги. Однак нас, як і багатьох із вас, застала зненацька пропозиція про доповнення Премії новою номінацією, а фактично – паралельним конкурсом. Ми згодні з тим, що потрібно відзначати значущі твори, створені не тільки після 2014 року, але й після 24 лютого 2022 року, а також не проминати активну участь митців і діячів культури у наближенні Перемоги. Проте ми висловлюємо свою незгоду з тим, щоби вводити нові номінації, критерії чи будь-які інші зміни до існуючого на сьогодні Положення щодо Національної премії України імені Тараса Шевченка 2023 року в прискореному порядку. На сьогодні, коли вже визначені переможці, коли країна чекає Указ і оголошення імен справедливо та за всіма процедурами обраних лауреатів Премії 2023 року, такі зміни мають вигляд непродуманих і деструктивних. Це підриває прозорість та виваженість процедур, пункти Положення та вагу Премії як стабільної і авторитетної інституції з чітким алгоритмом роботи. Поява нових номінацій або інші несподівані зміни в Положенні до нагородження вже визначених переможців підважує довіру до Премії як найвищої відзнаки за твори літератури та мистецтва в незалежній Україні.
Принагідно, відповідаючи на численні закиди в бік Комітету, хочемо нагадати, що ми обираємо переможців лише серед уже номінованих на Премію творів та авторів. Положення передбачає, що номінувати твори на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка можуть будь-які культурні інституції, а також члени Комітету та експерти Комітету. Член Комітету, експерт, культурна інституція можуть внести пропозицію щодо участі твору у конкурсі лише в одній номінації. Тож основний масив творів, які розглядаються під час конкурсу, великою мірою залежить саме від активності культурних інституцій.
Хочемо особливо наголосити, що цьогорічні лауреати, визначені внаслідок голосування 15 лютого 2023 року, були обрані у легітимний спосіб, без порушень букви і духу Премії, з дотриманням чинного Положення. Їхні твори та професійні заслуги відповідають високим стандартам головної державної премії в сфері культури. На наше переконання, цей вибір має бути зафіксований відповідним президентським Указом, який, згідно з Положенням, оприлюднюється в установленому порядку, як правило, до 9 березня року присудження Національної премії. Окрім недовіри до самої Премії як інституції, відкладення Указу також можна сприймати як недовіру до Комітету як експертної спільноти.
Важливо звернути увагу й на часовий проміжок, зазначений у Положенні: номінованими можуть бути твори, оприлюднені протягом останніх п’яти років, але не пізніше як за півроку до їх висунення на здобуття Національної премії. Окрім того, упродовж останніх років серед поданих на здобуття Премії творів – чимало мистецьких творів воєнної тематики, і вони незмінно щороку присутні в “довгому” та “короткому” списку та серед лауреатів. Загалом, Національна премія імені Тараса Шевченка, починаючи з 2014 року, – це премія воєнного часу.
Водночас ми ставимося з повним розумінням до ідеї запровадити особливу відзнаку для мистецьких творів, створених після 24 лютого 2022 лютого, аби відзначити їхній внесок у Перемогу. Вважаємо, що ця пропозиція є важливою, тому потребує ретельного продумування і планування, зокрема щодо критеріїв, процедур висунення та відбору. Йдеться передусім про окреслення прозорого і справедливого алгоритму майбутньої відзнаки.
Ми, як члени Шевченківського Комітету, вважаємо, що цей процес має відбуватися так, щоби не зашкодити існуванню та репутації Національної премії України імені Тараса Шевченка. Можливо, ініціаторам такої відзнаки доречно думати про цілком нову премію, що відповідала би заявленій меті. Інший варіант – обговорити внесення відповідних змін і нових номінацій у Положення про Національну премію України імені Тараса Шевченка до початку висунення творів на премію 2024 року.
Строк повноважень нинішнього складу Комітету становить три роки та закінчився з врученням Премії 2022 року. Члени Комітету, з огляду на організаційні виклики воєнного стану, погодилися на пропозицію, оформлену в Указі Президента України №770/2022 про те, що Комітет у чинному складі продовжить працювати під час воєнного стану та протягом двох місяців після його припинення чи скасування. Ми працюємо в засадничих інституційних рамках, де визначальними були і є прозорість та сталість правил, передбачених Положенням, і культурна цінність Національної премії імені Тараса Шевченка.
Цю позицію ми донесли до Офісу Президента та МКІП. У нинішніх обставинах, коли нас поставили перед наміром змінити правила Положення Національної премії імені Тараса Шевченка ad hoc, додати нові номінації та пришвидшити процедуру відбору, члени Комітету не бачать можливості продовжувати роботу – і складають свої повноваження.
16 березня 2023 року
Заяву підписали:
Дмитро Богомазов
Володимир Войтенко
Майя Гарбузюк
Тамара Гундорова
Ростислав Держипільський
Римма Зюбіна
Алла Мазур
Люба Морозова
Віктор Плоскіна
Юлія Сінькевич
Ірина Славінська
Остап Сливинський
Євгеній Стасіневич
| Читайте також |
| Коментарі (0) |