"Шансонізація" мов шашіль і шкодування "Гарту" за збитим капелюхом Лєніна

Те, чого так воліли конкуренти, нарешті сталося. Чинний голова чернігівської облдержадміністрації підписав розпорядження про вихід місцевої виконавчої влади зі складу співзасновників газети «Деснянська правда». Тепер і «Гарт», і «Вісник Ч» ні з ким не ділитимуться «солодкими карамельками», а все «смоктатимуть» самі, і всю тепер кофігурацію принаймні на паперовому інформаційному ринку області визначатимуть саме ці дві, найтиражніші газети.

Смаки і однієї газети, і іншої, з обидвох названих, вдумливим читачам добре відомі. Одна, давно і, здається назавжди, лишається в полоні червоного кольору, іншій до вподоби – жовтий. Можливо, я помиляюсь, можливо, не все дочитую в цих газетах, але там, як на мене, мало не зі свічкою треба шукати якраз жовто-блакитне.

Якраз те, що домінувало саме у «Деснянській правді». І то є найсумнішим.

«Шансонізація», мов шашіль, добирається до регіональних ЗМІ, вона уже точить, мов ненажерлива мишва, тутешні друковані видання. Українську телевізію і радіо вже пожерла по суті, тепер взялася за газети. Схоже, що навіть районки не пощадить. І що дивуватись, якщо навіть Гарант в Україні закликає вчити англійську, тоді як українська нівелюється і витісняється з усюди.

Нарід вартий своїх правителів. І те, що хоче слухати або читати широкий загал – те й читатиме. У Луцьку нещодавно співакові Потапу сказали іти геть з його концертом, бо він прихвостень московський, проте той Потап «утерся» і поїхав у сусіднє Рівне, де йому аплодували. Або інше. Як не буде в Україні чужої, ворожої нам церкви, коли туди йдуть наші ж люди? Без налигача, самі йдуть. До церкви, яка благословляє агресорів…

Що ж тоді говорити про якийсь там «Гарт», де й досі поміж рядками замасковано, але «гордо рєєт бурєвєснік» та ще й нині не обсохли сльози за збитим кешкетом кам’яного Лєніна в Чернігові?!

Тому оптимісти, пов’язані з українським інформаційним полем, п’ють сьогодні ще за здравіє, бо їм здається, що то – ринок, оптимізація, в якій і для них знайдеться місце. Песимісти ж – просто п’ють, бо розуміють, що передпасхальний куліч, який піднесли щойно окремій газеті в окремо взятому регіоні – то насправді присуд нерозторопної української влади українській пресі загалом, адже куліч, яким «скоропостіжно» провели «Деснянську правду» -- давно черствий, і вже цвілий, перележаний щонайменше років на 10-15-ть!

Аркадій Папірусов для «ХД» Хвиля Десни