Російський карго-культ царської сім'ї

Перша світова війна та породжена нею революція поклали край пануванню германської династії у Росії - ми даремно називаємо цю династію "династією Романових", адже останньою представницею, власне, Романових була імператриця Єлизавета Петрівна, яка померла у 1762 році й вже після неї внаслідок складного та майже химерного переплетіння династичних грибниць старої Європи на петербурзькому крижаному троні товклися німецькі (переважно голштинські та пруські) дрібні та хворобливі княжата-вирожденці, які приймаючи православ"я у київському ізводі та очолюючи "союзи русского народа", мало що тямили у підвладній їм країні та трохи побоювалися її, але це незнання та цей переляк не заважили їм бути вправними та суворими культуртрегерами.

Росіяни не пробачили германській династії саме цього нав"язливого та невблаганного культуртрегерства й тричі не даремно ідеологи російського націонал-більшовизму та російського євразійства наголошували на суто народній та суто визвольній природі ленинського путчу й саме тому не менш пристрастно підтримували Леніна та Бронштейна російські старообрядці.

Думаю, що не надто сильно погрішу проти істини, сказавши, що теперішнє вшановування страченої імператорської родини у РФ має ознаки тубільного карго-культу.

Ігор СКРИПНИК