РОКова влада. Жалоба, 13 жовтня

Попри нездоровий оптимізм і знервовані усмішки нової влади катастрофічні (вже у прямому розумінні) наслідки «нового порядку» чим далі відчувають все більше й більше українців. Податкові, пенсійні, мовні, освітні знущання чомусь подаються як реформи. Психічно неврівноважені міліціянти з незрозумілою затятістю мало не щодня вбивають, калічать, збивають на смерть громадян власної країни.
Перший національний канал слугує за арену мордобиття персонажів з напівдебілуватими фізіономіями. Зникли «Книга.UA», «Кіно.UA», «Культурний Фронт»… В ціні видовища з м’язистими гевалами і простакуватими блазнями.
Щоденні повідомлення зі східних та південних регіонів налаштовують на лихе передчуття. Але такого! Хіба що Індія зловісно-регулярними катастрофами на сотні жертв (при мільярді населення), або Росія, де пожежі, вибухи, аварії, теракти стали, здається, звичним фоном у цій, насправді глибоко розбалансованій, попри зовнішню монолітність, країні.
Звикла до жертв на шахтах (незалежний від людини природний фактор) перелякана всерйоз влада, Президент в даному випадку намагаються зробити у всьому винному водія фатального автобусу. Він у них вже і психічно хворий, і мало не маніяк, а придворні «психологи» озвучують на повному серйозі мотиви поведінки – мовляв, у салоні могла знаходитися людина, яку він, водій, люто ненавидів, тому і … І подібна маячня тиражується усіма каналами.
«За збігом обставин», - як сором’язливо подають засоби інформації, - аварія сталася саме в день робочого візиту Януковича на нещасну, колись козацьку, Січеславщину. «Збіг обставин» чи фатум, чергове попередження вищих сил (Господа Бога чи Вищого Розуму – кому що ближче) про неприпустимість нехтування загальнолюдськими моральними настановами? Чи не за часів прем’єрства Януковича в «день робочого візиту» на Луганщину стався вибух газу з жертвами? В теорії системних явищ, коли «збіги обставин» мають стійку тенденцію до повторення, це визначається як закономірність. А знакові попередження із зачиненням дверей до Верховної Ради у день складання присяги? А вінок на могилі Невідомого Солдата, який так не хотів, щоб його торкалася рука Януковича?
А закономірність ця викликана тим, що колишній двічі кримінальний злочинець не може ставати прем’єром, Президентом і Верховним Головнокомандуючим за сумісництвом вже за визначенням!
І це не теорема (персонально для пана Чечетова), яку треба щоразу доводити. Це аксіома, яка в нормальному товаристві навіть не дискутується.
Але народ зробив свій вибір. Народ, на жаль, тепер і розплачується. Знову вкотре наводжу приклад націонал-соціалістичної Німеччини – так само прокладали автобани, зводили гігантські споруди, розвивали економіку, ліквідовували безробіття. За 12 років все це пішло крахом і обернулося трагедією для народу, який, як у нас люблять повторювати ситі владоможці, «ніколи не помиляється».
Помиляється! І дуже жорстоко! А потім він же переважно і розплачується. Чи винуваті ті здебільшого літні люди з шахтарського містечка, які під зав’язку набилися у той злощасний пільговий автобус? А можливо все ж таки винуваті ті місцеві чиновники, які звикли виправдовувати своє небажання працювати банальним браком коштів, тим самим фактично прирекли нещасних на жахливу смерть! Адже якби було достатньо пільгових рейсів, люди навряд чи їхали б у нелюдських умовах, наражаючи себе і водія на небезпеку. А хіба міг знати водій автобуса, який фактично на автопілоті звик долати звичний маршрут, що в цей день вже сталася одна аварія на залізниці неподалік, на щастя лише з однією жертвою? І що непередбачено, поза розкладом мчатиме тепловоз щоб відтранспортувати пошкоджений з місця аварії.
Коли трагічні обставини накопичуються, вони обов’язково призводять до вибухової ситуації. Так, на жаль, і сталося цього разу у маленькому містечку на Дніпропетровщині. Сім’ям загиблих і постраждалим виплатять компенсації. Винуватою себе влада ніколи не визнає, а водій, з легкої руки Януковича і придворного «психолога», залишиться в пам’яті людей, як психічно хворий.
І так триватиме доти, доки сам народ не виправить свій «правильний вибір».
Олекса ПЕКУР
Високий Вал