Робочі «руки і мізки» продовжують тікати з України
Через економічні і соціальні негаразди Україна продовжує втрачати людські і трудові ресурси, які перетікають за кордон, і зокрема до Росії. За словами віце-прем’єра і міністра соціальної політики Сергія Тігіпка, сьогодні у Росії працює близько 3,5 млн. громадян України, з них легально працевлаштовані лише 10%. І якщо для Російської Федерації це оптимальне вирішення проблеми компенсації дефіциту на ринку кваліфікованої робочої сили, то для України – виснаження людського ресурсу, відновити який буде дуже складно через тривалість та високу вартість процесу.
Лише у поточному році поряд із безробіттям, показник якого становить понад 1 млн. осіб, прогнозується ще й 0,5 млн. вільних вакансій. Заповнити цю прогалину не дозволяє відсутність кваліфікованих спеціалістів. Більше того, за прогнозами Міністерства соціальної політики, через кілька років Україні бракуватиме 1,5–2 млн. фахівців різних спеціальностей. Вже сьогодні за дослідженнями Світового банку Україна входить до п’ятірки країн з найвищим рівнем еміграції населення, – за кордоном працює 6,6 млн. наших співвітчизників.
Таким чином, втрачаючи найбільш працездатних, ініціативних і кваліфікованих працівників, Україна вже у близькому майбутньому може зіткнутися з серйозними труднощами, пов’язаними з дефіцитом робочих рук та „мізків”. Вирішити проблему відтоку трудових ресурсів зможе лише покращення соціально-економічної ситуації в Україні, наслідком якого стане створення нових робочих місць у різних галузях народного господарства.
Коментар Фонду „Спочатку Люди”: 75% українського населення живе у відносній бідності, 12,5 млн. живе у бідності реальній. Чи варто за таких обставин дивуватися, що стільки людей шукають кращої долі в інших краях? За оцінками експертів, станом на 2004 рік українська діаспора в усьому світі налічувала 20 млн. осіб (2). Додайте до цієї цифри 6.6 млн. українців, які виїхали з України на заробітки впродовж останніх десяти років, і отримаємо невтішну картину. Виявляється, нині за межами України живе понад половину чисельності населення країни. Економічна міграція є природним феноменом, тисячі людей щороку намагаються переїхати до Європи з Африки; лише за останній час до Італії з Тунісу та Лівії прибуло 25 тис. мігрантів; мільйони мексиканців та представників інших країн Південної Америки щороку мігрують на північ у пошуках кращого життя. Утім, високий рівень економічної еміграції рівень є вельми невтішним індикатором становища держави, з якої люди тікають у пошуках кращої долі.
Не стане відкриттям, що нерідко ті, хто вимушено виїжджає з України, значно більше заслуговують на гідне життя у ній, ніж ті, хто тут залишається. Сьогодні найцінніша українська „продукція” на експорт – це не сталь чи вугілля, а саме люди, мозок України, її майбутнє. Українські фахівці високо цінуються у світі завдяки здобутій тут якісній освіті, високій кваліфікації та природній сумлінності й працьовитості. Україна вже відчуває голод на робочі руки, але важко сподіватися на припинення відтоку людського ресурсу в умовах, коли показник Валового національного продукту знаходиться на рівні країн, що розвиваються, зарплати мізерні, ціни шаленіють, а права людини що далі то більше перетворюються на інструмент демагогічної політичної риторики?
Фонд "Спочатку Люди"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |