Ріжу півонії і слухаю про Шольца...

Спонтанно підслухане…

Півонії ріжу біля дому. Крутять на великах два підлітки, хлопчики років 15, розмовляють так голосно, що від початку кварталу чути. Ну як чути… нехороші слова завжди далеко чути. Під’їжджають ближче:

- І ти знаєш, що Шольц типу сказав? Типу чого нам Леопардів не дають?
- Ну?..
- Бо типу каже, що така техніка, якщо її дать необученим, то все одно, бесполєзна. Уявляєш?

Ну і там ще щось було, здається, нехороші слова. Але хто вже на таке звертає увагу?

От про що б розмовляли ці хлопчики саме цього вечора, якби 4 місяці тому одне паршиве не затіяло убивати їхніх однолітків? Може, про випускні в школі, чи про футбол, чи про "Стефанію"… Навіщо їм взагалі знати у 15 років, хто такий Шольц, і що таке Leopard?

І про що розмовляють діти у тій країні, де маленька паршива істота, убиваючи дітей, мріє про велич в історії?

Ольга ЯРМУШ