Рідна церква в оточенні городів
На Спаса у Носівській Спасо-Преображенській церкві храм. Це як у людини день народження. Отець Василь покропив свяченою водою цьогорічні дари природи, які принесли віруючі, привітав усіх зі Святом. Без зайвої помпезності. Навіть якось душевно і по домашньому. Теплі усмішки одне до одного. Бо збираються до цієї церкви однодумці, вірні українському православ’ю Київського Патріархату. Поки що їх не так багато, як біля московської церкви. То справа часу. Бо прозріння, як і патріотизм, річ надто інтимна. У кожного свій шлях.
Але абсолютно точно одне: рано, чи пізно наша держава матиме єдину помісну Церкву. І абсолютно точно, що вона буде не від Московії. Вона буде Українська! Своя і ні від кого не залежна. Чим раніше кожний віруючий це усвідомить, тим швидше настане той благодатний час.
А поки що більшість носівчан вклоняється церкві з головою у Москві. У столиці тої держави, яка воює з нами, вбиває наших українських патріотів, кращих синів нашого народу. У столиці тої держави, яка не дає нам вільно увійти до сім’ї європейських народів, побудувати сильну і справедливу економіку, підняти рівень життя, отримати стабільність і спокій. Рано чи пізно ці міркування увійдуть у свідомість, принаймні тих людей, які її мають і вміють мислити…
Рано, чи пізно... А поки що, тулиться рідна церква в оточенні городів. Практично ні звідки її не видно. Не видно богослужінь і кількості людей, які збираються біля неї. Нема гідної дороги. Наче на противагу московським церквам, «єговам» і «адвентистам», які ошатно і комфортно почуваються у нашому місті. А свідчить це про одне: московське мислення ще міцно сидить у багатьох головах. Не виключено, що ще й «підживлюється» не аби як. Бо не хоче московська кирилія отримати фіаско у ще до недавна у «братній» країні, про що, готуючись до війни, вішали локшину на наші вуха. Але фіаско буде. Все більше носівчан прозрівають, торуючи стежку до Спасо-Преображенської церкви. З Днем Народження Церкво!
Василь КИЯНИЦЯ, директор Носівської станції юних техніків, депутат міськради
Але абсолютно точно одне: рано, чи пізно наша держава матиме єдину помісну Церкву. І абсолютно точно, що вона буде не від Московії. Вона буде Українська! Своя і ні від кого не залежна. Чим раніше кожний віруючий це усвідомить, тим швидше настане той благодатний час.
А поки що більшість носівчан вклоняється церкві з головою у Москві. У столиці тої держави, яка воює з нами, вбиває наших українських патріотів, кращих синів нашого народу. У столиці тої держави, яка не дає нам вільно увійти до сім’ї європейських народів, побудувати сильну і справедливу економіку, підняти рівень життя, отримати стабільність і спокій. Рано чи пізно ці міркування увійдуть у свідомість, принаймні тих людей, які її мають і вміють мислити…
Рано, чи пізно... А поки що, тулиться рідна церква в оточенні городів. Практично ні звідки її не видно. Не видно богослужінь і кількості людей, які збираються біля неї. Нема гідної дороги. Наче на противагу московським церквам, «єговам» і «адвентистам», які ошатно і комфортно почуваються у нашому місті. А свідчить це про одне: московське мислення ще міцно сидить у багатьох головах. Не виключено, що ще й «підживлюється» не аби як. Бо не хоче московська кирилія отримати фіаско у ще до недавна у «братній» країні, про що, готуючись до війни, вішали локшину на наші вуха. Але фіаско буде. Все більше носівчан прозрівають, торуючи стежку до Спасо-Преображенської церкви. З Днем Народження Церкво!
Василь КИЯНИЦЯ, директор Носівської станції юних техніків, депутат міськради
Читайте також |
Коментарі (0) |