Головна › Новини › Невідома Україна
Революція на граніті - перший український Майдан. Чернігівці не пасли задніх
19-Жов-15 1146 0.0 1
2 жовтня 1990 року до будівлі Верховної Ради УРСР підійшли кілька десятків студентів. Вони вимагали не підписувати новий Союзний договір, провести дострокові вибори до Верховної Ради на багатопартійній основі, повернути додому українських солдат, що проходили військову службу за межами України. Також вони прагнули націоналізації майна Компартії України і комсомолу та відставки голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.

Від будівлі Верховної Ради протестуючих відтіснила міліція, тож вони вирішили переміститися на площу Жовтневої революції (нині – Майдан Незалежності). Це місце студенти оголосили «вільним від комунізму» і розпочали там голодування. Того самого дня виросло й наметове містечко. Ці події отримали назву Революція на граніті. Молодь підтримали представники старшого покоління: дисидентка Оксана Мешко, актриса Неоніла Крюкова, письменниця Оксана Забужко. Письменник Олесь Гончар підтримав студентів і вийшов із КПРС.

«Це була голодовка, яка руйнувала імперію», — згадував тодішній голова волинського Студентського братства Сергій Годлевський. Сьогодні він учасник АТО, командир групи окремої бойової прикордонної комендатури на Донеччині. 5 жовтня 1990 року наметове містечко відвідав Голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук. Переговори ні до чого не привели.

Голодування тривало. 13 жовтня почали страйкувати ПТУ і старшокласники. Більшість вишів Києва підтримали демонстрантів. Маніфестації охопили Львів та Луганськ. По телебаченню прозвучав заклик до загальнонаціонального страйку. 15 жовтня стотисячна колона маніфестантів прорвала міліцейський кордон та прийшла до Верховної Ради. Увечері того ж дня студенти мирно захопили червоний корпус Київського університету ім. Тараса Шевченка. 17 жовтня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Постанову, якою гарантувала виконання вимог протестувальників. Революція на граніті стала першим українським Майданом — ненасильницьким політичним протестом проти чинної комуністичної влади в УРСР.

Наталя Слобожаніна, Український інститут національної пам’яті

Коментар.

Революція на граніті була успішною, бо мала широку підтримку українського загалу, зокрема на Чернігівщині.
Про це свідчать резолюції рухівських мітингів в Чернігові, що відбулися на передодні подій у Києв 2 і 23 вересня 1990 року.

Коментар.

Революція на граніті була успішною, бо мала широку підтримку українського загалу, зокрема на Чернігівщині.
Про це свідчать резолюції рухівських мітингів в Чернігові, що відбулися на передодні подій у Києв 2 і 23 вересня 1990 року.





Більш того, рухівці і демократична депутатська група "Чернігів" домоглися відставки голови ради нардепа Анатолія Лисенка за його причетность до блокування партапаратниками хору "Гомін" в Кіптях і побиття чернігівців ОМОНом біля торгового центру "Дружба" 22 вересня 1990 року.

Одночасно з відставною В.Масола в Чернігові вперше в Україні було об"єднано посади голів міської ради і виконавчого комітету.

Одже, 25 років тому першим фактично Чернігівським міським головою став Валентин Мельничук.

Сергій Соломаха





Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:Олесь Гончар, революція на граніті, Майдан, розпад СРСР


Читайте також



Коментарі (1)
avatar
1
«Борець за справедливість» Андрій Жадченко«Хоч би що таке з нами не трапилося, а надто ж якісь неприємностізвалилися на голову, одразу починаєш шукати винних. Звинувачуємо у своїх бідах
усіх, кого можна: рідних, сусідів, начальника, державу. I навіть на думку не
спадає, що варто починати із себе», — так говорив в інтерв’ю «Сіверщині» Андрій
Жадченко, будучи заступником голови райдержадміністрації.Якби за таким принципом жив Андрій Жадченко, робить висновки «Сіверщина»,то чи досяг би тієї довіри i визнання мешканців Городнянщини.Розповідаючи, яквін, працюючи приватним юристом, відстоював права громадян в судах та інших
інстанціях, Андрій Жадченко забуває згадати, скільки судів він програв та як
він намагався позбавити учителя-інваліда права на працю.Сьогодні Жадченко знову рветься до влади, вже від «Батьківщини»,щоб розправиться зі своїми опонентами.Чи, може, він думає, що люди забули, як він, образившись на критикудепутата районної ради, почав переслідувати учителя-інваліда, як він вимагав
від підлеглих, зокрема від лікарів, виконання не передбачених законом обов’язків.
Ввівши в оману медичнихпрацівників, начебто я звертався за створенням мені особливих умов як інваліду,
він намагався, щоб мене признали непрацездатним. Він не міг заспокоїться,
вбачаючи корупцію в тому, що інваліда прийняли на роботу. Крім того, інваліду ще й оплачуються
лікарняні. «Борець з корупцією» звертається до прокурора з вимогою «дати правову оцінку діям посадових осібЦРЛ при наданні щорічної довідки за результатами проходження медкомісії; діям роботодавця,
якщо йому було відомо про повну втрату працездатності чи діям Хмеленка М.П.,
якщо дані відомості були приховані від роботодавця».Не будемоговорити, хто поставив його головою так званої люстраційної комісії, зауважу
тільки, що він доносив і продовжує доносити на чесних людей, які заважають йому
та його родичам та друзям зайняти теплі місця.Навіть перебуваючив АТО, він не забув пожалитися: «За чиїм піклуванням я туди потрапив, говорити
не буду». А ви думали, що він, як і на Майдан, пішов туди добровільно. Микола Хмеленок,депутат Городнянської районної ради
avatar