Референдум 1 грудня 1991 року – перша безкровна перемога українського народу

Про цю історичну подію, що змінила Світ, партія влади сьогодні намагається не нагадувати українському народу.
Наприклад, Чернігівська місцева влада після гучних святкувань 210-ї річниці губернії і 80-річчя області на передодні Дня пам’яті жертв Голодоморів не спромоглася не тільки відзначити, але навіть провести хоч якісь захід з нагоди 21-ї річниці Всеукраїнського референдуму за незалежність України 1 грудня 1991 року.
Чому?

Варто проаналізувати значення для світу і України цієї події.

Нагадаю, що з 1992 року День Незалежності України за рішенням Верховної Ради відзначається 24 серпня 1991 року у зв’язку з прийняттям нею у цей день постанови, складовою частиною якого був і Акт проголошення незалежності. Однак, мало хто згадує, що у цій постанові було вказано: «1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності».
Отже, 24 серпня 1991 року Україна ще не набула статусу незалежної держави, а продовжувала залишатися у складі СРСР.
До того ж у захисників тоталітарного комуністичного режиму був головний «козир»: 70,2% мешканців УРСР проголосували на Всесоюзному референдумі 17 березня 1991 року за «збереження СРСР як обновленої федерації рівноправних суверенних республік».

Вважаю, що комуністична номенклатура наполягла на святкуванні Дня Незалежності саме 24 серпня навмисно, щоб наголосили таким чином, що у 1990-1992 рр. саме вони були рушійною силою української національно-демократичної революції.

Нагадаю, що Україна вийшла зі складу СРСР теж не після проголошення Верховною Радою Акту про незалежність 24 серпня 1991 року, а лише через сім днів після референдуму 1 грудня 1991 року і тільки завдяки ньому.

І тільки 8 грудня 1991 року щойно обраний Президент України Леонід Кравчук спільно з Борисом Єльциним і Станіславом Шушкевичем скасували СРСР у Беловезькій Пущі.

Не варто забувати і те, що до 1 грудня 1991 року з колишніх республік СРСР світ визнав незалежність лише Естонії, Латвії і Литви, в яких були проведені плебісцити про відновлення їх як незалежних держав, ліквідованих у 1940 році.
І лише після того, як проголошення незалежності підтримали на референдумі 28 мільйонів 804 тисячі українців (90,32% тих, хто мав право голосувати), Україну, як незалежну державу, розпочали визнавати у світі.
Крім того, тільки 25 грудня 1991 року М. Горбачов підписав указ про зняття із себе повноважень президента СРСР. Після чого о 19 годині 38 хв. того дня над Московським Кремлем було спущено червоний прапор СРСР.
Без сумніву, саме українці своїм голосуванням 1 грудня 1991 року на підтримку Акту проголошення незалежності по суті мирним шляхом ліквідували Радянський Союз – злочинну комуністичну імперію, побудовану на кістках і сльозах десятків мільйонів співвітчизників.

Референдум 1 грудня 1991 року – історичний урок того, як мирним шляхом можна перемогти антинародну тоталітарну владу.

Саме ця подія зробила щеплення від насильства при вирішенні протистояння у суспільстві і, на мою думку, допомогла українцям під час «помаранчевої» революції розв’язати без кровопролиття, шляхом компромісу конфлікту між владою і народом, що виник під час виборів Президента України у 2004 році.


Сьогодні, багатьом кортить забути цей історичний досвід і штовхнути опозиційно налаштованих до партії влади українців на шлях насильства.
З цією метою спочатку спаплюжили лідерів «помаранчевої революції», потім - тих хто йшов за ними. І на сам кінець - саму ідею об’єднання для мирного демократичного шляху розвитку України. Бандитській владі для остаточної перемоги конче потрібно щоб їй протистояла ідеологічно подібна їй сила, яка сповідує протистояння і насильство, як головний аргумент.

Не забуваймо, що у силовому протистоянні, як правило, гору беруть найбільш брутальні, згуртовані спільними злочинами проти людства, покидьки суспільства.



Документи з експозиції присвяченій 20-й річниці референдуму 1 грудня 1991 року, що зберігаються в архіві Чернігівської обласної організації Української народної партії