Ранок зеленої маківки

Мої маки стали голими королями, їхні маківки м'які і зелені, повні молочного сну, в якому виброджуються і тверднуть мачинки, щоб якогось осіннього дня випорскнути з торохтючої коричневої булави... Бо всі булави порожні, але слава їхня сіється і заростає маком, з якого вискакує козак.Коли ж не вискочить, то сім год мак не родитиме і голоду не буде, а в городі на два кроки заведеться мак скакунець і поскаче розсіватися на інші городи! А ми ? Ми залишимося тут, а тут- дома чи не вдома?Тут,де все відбувається і не відбувається, де тридцятирічна родюча шовковиця стала землею і небесами, в яких уживаються і за які воюють зграйка сірих дроздів, чотири горлиці, пара голубів-припутнів, криклива сойка, горобці і синички та ще якісь невідомі мені зальотні красені і красуні- пару пригорщ божого птаства , які ласують і споживають те, що їм Бог послав і ми виростили.

Чорна шовковиця ,чорна, як сльози пташини, що осипалася на землю біло-сірим пір'ячком, -хто її закатрупив і на кого думати- чи на трьох білок, що скачуть тут щосвітанку,чи на куницю, яка виводить і розвішує-зачіпляє на вершечку необібраної вишні своїх молодесеньких рідкохвостих , жовтошиїх кунів, і весь виводок світить очима на вечірні пташині розваги в шовковиці...

Ах шовковице, ти така голосна, але жоден шелест і звук не губиш, а зберігаєш в своєму листі, твоя крона туркоче, гуде, щебече, ти паруєш і розлучаєш, бо ти солод і спокуса, спрага і сум, але нема в тобі переситу, бо життя переситу не має, а про людей ми не говоримо, та й шовковиця надто висока, лише нижні гілки дає до людських рук, мітячи їх своїм солодом і кольором... Ой шовковице, ти сотворила чудо, мій широколистий та безплідний років дванадцять шовкун переродився, - цього року на ньому з'явилися плоди, він став родящим і горобці охоче перелетіли в його крону. Ех шовковице, ми з моєю собакою полюємо на твої звуки, твої шелести, твої пісні і плачі цього літа, що поволі стихає в твоїй кроні і вигойдує для мене зелену маківку , бо маківка-це жіноча булава, це наші сни про крону і корону, це наші таємниці-мачинки, які... ну,ви й самі знаєте!

Любов ГОЛОТА