Пшоно і просо

Оголошення в сільському магазині: "Наступного тижня привезуть пшоно по 3, 50 за кг. Записуйтесь у продавця".

Отакий дефіцит! На жаль, беруть селяни не собі на їжу (на жаль, бо мій знайомий задев'яносторічний дід Борман переконує, що дожив до такого віку завдяки пшону, яке щодня в його супі чи каші). То - для курчат. Але ж пшоно! Звичайний сільський продукт (колись!)...

Зате фугачать картоплю! Гектарами! Гнуться коло неї, тоді труяться - вдягають самогубці спеціальні баки на спину і йдуть розсіювати собі й жукам отруту! Тоді копають ("Село любить бабу горбату" - казав мій завгосп у редакції), тягають у погреб, продають, нарікаючи на дешевизну. Коли не вдається - вивозять у лісополосу. А пшоно купують у магазині.

...Колись, як починав жити в місті, мене дивувало, що донька нашої сільської кавалєрки ордена Лєніна доярки Дуні приїздила в Чернігів по ...яблука. Із села в місто по яблука! Країна Абсурдія!

Але ж тоді хоч більшість людей ще пам'ятали комуняцькі податки на кожне дерево і кожен кущ, а тепер же й не всі старі про це знають. Та й землі тоді ще було мало своєї, вся - колгоспна. То звідки ж тепер оця лоботомія, коли й зараз у сільському магазині купують яблука, яйця, пшоно?! Та ж посади яблуню - землі ж уже вистачає! - за три- чотири роки матимеш власні яблука, які хочеш. Посій просо замість картоплі - матимеш пшоно! Ні, садять тупо картоплю і тупо йдуть у магазин!

Кажете: село мудре! Та гетьте! Мудрі самі просо сіють і яблуні садять!

Василь ЧЕПУРНИЙ