Картопля родить тричі на рік
Березна – селище на Чернігівщині своєрідне. Недарма прислів’я про його жителів усі в окрузі знають: «Хороший чоловік – да березинець!». А походить воно начебто з часів подорожі російської імператриці Катерини II нашим краєм – карета її загрузла, то березинці витягли. Але золоті шпулі в колесах за той час замінили на звичайні. Тоді начебто цариця таке й сказала…
А ще далеко за межами Березної знають про своєрідний «березинський стакан» - він так вгнутий, що насіння можна з нього продати менше за ті ж самі гроші. Щоправда, зараз торгівля насінням соняшника вже занепала, адже в магазинах його вистачає. Забувається і такий стакан.
А ось те, що в Березні картоплю тричі на рік садять - взнав нещодавно. Що двічі – давно відомо: тільки сніг зійде висаджують найранішу, вкриваючи агроволокном і вже у травні продають. Після неї звичайна картопля встигає вирости спокійно до осені. Та виявляється, трудящі березинці пішли далі і вже дехто вирощує картоплю тричі на рік.
Один із них – Олександр Чорноштан (на фото). Щоправда, цього року він картоплею уже не займається, бо проблеми із серцем змушують берегтися, але інші люди трудяться.
Тож у кінці серпня, коли вже другий урожай картоплі зібрано – висаджують наступну. До холодів встигає зійти – бадилля треба скосити. А далі вкрити на зиму агроволокном, мульчею, щоб повітря було і тепло.
«Біда цього методі, - розповідає Олександр Чорноштан, - що на цю картоплю дуже багато жуків. Адже якраз у кінці літа вони всі повилуплюються, а їсти їм нема чого на городі – тож на молоде бадилля лізуть, як навіжені. Доводиться густо використовувати хімію. Але зате в березні спокійно собі викопуєш ранню картоплю! Адже картопля –ц е така рослина, що може цілорічно рости».
Кожен із нас не раз помічав, як залишена випадково восени картопля в землі не зігниває, а навпаки – весною дружно сходить. Культура ця походження має з гір Анд і звикла рости в диких умовах, зимуючи під снігом.
Цього року Олександр Чорноштан проводить інший експеримент. Донька із зятем живуть у Німеччині і він звідти знає, що німці картоплю в маркетах продають елітну. Тож дружина восени привезла звідти кілька картоплин, цієї весни він висадив і з інтересом спостерігає як ростуть кущі німецької гості на вкраїнському городі: біля десяти пагонів дає вона.
«Біда в наших селян, - -розмірковує Олександр Чорноштан, - що ми вирощуємо не те що не еліту, і навіть не другої-третьої репродукції, а картоплю ще дідівську. З усіма хворобами, що набралася за довгий час. Про які ж урожаї можна говорити?!».
…Чернігівщину називають картопляним Донбасом. Але зацикленість наших селян на трудомісткій картоплі, яку потім доводиться по 2-3 гривні продавати (точніше – збувати) оптовикам – вражаюча. Колись я порадив родичу вирощувати часник – дефіцитний чомусь досі овоч: на ринку бабусі по три-чотири голівки продають, а в магазини з Китаю завозять наші непатріотичні торгаші. Той родич сотку якусь чи дві засадив таки часником. Зібрав віз урожаю. А далі ж треба було шукати збут… Закінчилося тим, що той віз часнику вивіз він у лісо полосу, мабуть, згадуючи мене добрим словом…
Олександр Чорноштан може бути енциклопедією зневажання села, особливо фермерства, за часів урядів незалежної України – особливо вражаюча його розповідь, як влада за часів Кучми встановила такі порядки, що купували зерно на посів по 2 гривні, а урожай приймали по … 90 копійок.
«Зараз, - каже мій співрозмовник, - якби було здоров’я, то я би замість картоплі вирощував лікарські трави. Скажімо, корінь валер’яни – теж культура трудомістка, але ж віддача за неї в рази більша».
Василь ЧЕПУРНИЙ, "Голос України"
Чернігівська область.
Фото автора.
А ще далеко за межами Березної знають про своєрідний «березинський стакан» - він так вгнутий, що насіння можна з нього продати менше за ті ж самі гроші. Щоправда, зараз торгівля насінням соняшника вже занепала, адже в магазинах його вистачає. Забувається і такий стакан.
А ось те, що в Березні картоплю тричі на рік садять - взнав нещодавно. Що двічі – давно відомо: тільки сніг зійде висаджують найранішу, вкриваючи агроволокном і вже у травні продають. Після неї звичайна картопля встигає вирости спокійно до осені. Та виявляється, трудящі березинці пішли далі і вже дехто вирощує картоплю тричі на рік.
Один із них – Олександр Чорноштан (на фото). Щоправда, цього року він картоплею уже не займається, бо проблеми із серцем змушують берегтися, але інші люди трудяться.
Тож у кінці серпня, коли вже другий урожай картоплі зібрано – висаджують наступну. До холодів встигає зійти – бадилля треба скосити. А далі вкрити на зиму агроволокном, мульчею, щоб повітря було і тепло.
«Біда цього методі, - розповідає Олександр Чорноштан, - що на цю картоплю дуже багато жуків. Адже якраз у кінці літа вони всі повилуплюються, а їсти їм нема чого на городі – тож на молоде бадилля лізуть, як навіжені. Доводиться густо використовувати хімію. Але зате в березні спокійно собі викопуєш ранню картоплю! Адже картопля –ц е така рослина, що може цілорічно рости».
Кожен із нас не раз помічав, як залишена випадково восени картопля в землі не зігниває, а навпаки – весною дружно сходить. Культура ця походження має з гір Анд і звикла рости в диких умовах, зимуючи під снігом.
Цього року Олександр Чорноштан проводить інший експеримент. Донька із зятем живуть у Німеччині і він звідти знає, що німці картоплю в маркетах продають елітну. Тож дружина восени привезла звідти кілька картоплин, цієї весни він висадив і з інтересом спостерігає як ростуть кущі німецької гості на вкраїнському городі: біля десяти пагонів дає вона.
«Біда в наших селян, - -розмірковує Олександр Чорноштан, - що ми вирощуємо не те що не еліту, і навіть не другої-третьої репродукції, а картоплю ще дідівську. З усіма хворобами, що набралася за довгий час. Про які ж урожаї можна говорити?!».
…Чернігівщину називають картопляним Донбасом. Але зацикленість наших селян на трудомісткій картоплі, яку потім доводиться по 2-3 гривні продавати (точніше – збувати) оптовикам – вражаюча. Колись я порадив родичу вирощувати часник – дефіцитний чомусь досі овоч: на ринку бабусі по три-чотири голівки продають, а в магазини з Китаю завозять наші непатріотичні торгаші. Той родич сотку якусь чи дві засадив таки часником. Зібрав віз урожаю. А далі ж треба було шукати збут… Закінчилося тим, що той віз часнику вивіз він у лісо полосу, мабуть, згадуючи мене добрим словом…
Олександр Чорноштан може бути енциклопедією зневажання села, особливо фермерства, за часів урядів незалежної України – особливо вражаюча його розповідь, як влада за часів Кучми встановила такі порядки, що купували зерно на посів по 2 гривні, а урожай приймали по … 90 копійок.
«Зараз, - каже мій співрозмовник, - якби було здоров’я, то я би замість картоплі вирощував лікарські трави. Скажімо, корінь валер’яни – теж культура трудомістка, але ж віддача за неї в рази більша».
Василь ЧЕПУРНИЙ, "Голос України"
Чернігівська область.
Фото автора.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |