Проросійське крило "Слуги народу"

Правляча партія “Слуга народу” не вирізняється жодною ідеологією і виступає буквально “за все хороше проти всього поганого”. Проте частина депутатів цієї партії має яскраво виражені ідеологічні погляди та політичну орієнтацію – проросійську.

Декларативною ідеологією партії “Слуга народу” було зазначено лібертаризм – тобто ідеологію абсолютизації індивідуальних прав громадян, зменшення податків та впливу держави в економіці та суспільстві. Зараз це слово стає модним в деяких західних та російських тусовках, особливо після виходу книги Айн Ренд “Атлант розправив плечі”. Однак більшість представників цієї партії не мають уявлення не лише про сутність лібертаріанських ідей, а взагалі не обтяжують себе належністю до якоїсь ідеологічної орієнтації. Зрештою, враховуючи, що партія Зеленського досить несподівано навіть для лідерів цієї структури набула швидкої популярності, недивно, що людей шукали нашвидкоруч.

Проте частина нових депутатів, яких взяли у партійний список, мають дуже чітко означені, ідеологічно підковані погляди, антиукраїнського і навіть проросійського характеру. З найбільш одіозних українофобів “Слуги народу” такими вважаються блогери Макс Бужанський та Олександр Дубінський.

Фальсифікатор історії Бужанський

Скандальний блогер Макс Бужанський в минулому підтримував експрезидента Віктора Януковича і “Партію регіонів” та був принциповим противником Майдану. Навіть після початку російської агресії Бужанський щиро ностальгує за СРСР, співчуває Сталіну, любить георгіївські стрічки і вважає військовим генієм Жукова, який вбив більше радянських солдат, аніж Вермахт. А також принципово російськомовний Бужанський вважає, що мова – це метод красти, маючи на увазі, безумовно, українську мову. Очевидно, що Бужанський – це така собі нова реінкарнація Олеся Бузини, після того, як попередньому лисому українофобу продірявили макітру невідомі патріоти.

Одним з гасел своєї виборчої кампанії Бужанський висунув “правдиву історію” та “недопущення фальсифікації та перекручення історії”, що слово в слово повторює гасла російської пропаганди щодо недопущення викриття істини та заборони змінювати брехливу та фальсифіковану радянську версію історії.

Для Бужанського були типовими пости у соцмережех в стилі: “Я можу взяти в руку орден Червоної Зірки свого діда і пройти будь-якою вулицею у світі. Візьміть якийсь значок чемпіона Абверу із гри на роялі Шухевича чи медаль за боротьбу з нудьгою в чотирьох стінах Бандери і повторіть цей фокус”. Цим постом Бужанський намагався переконати своїх підписників, нібито в країнах Балтії чи в Польщі він зможе більше однієї хвилини вимахувати тоталітарною радянською символікою без тривалого візиту до місцевої буцегарні. А на українську повстанську символіку, за словами блогера, люди мали б нападати з обуренням в Нью-Йорку, Буенос-Айресі, Мадриді, Куала-Лумпурі і в Ісламабаді. Подібними абсурдами рясніють й інші тексти Бужанського, основою темою яких є несприйняття українського націоналізму та патріотизму і захоплення радянським та імперським минулим.

А відчувши в руці депутатський мандат, блогер-українофоб почав ще активніше боротися з українською історією. Декілька днів тому Максим Бужанський написав звернення до міністра оборони Степана Полторака, в якому закликав офіційно прокоментувати присутність військовослужбовців ЗСУ на перепохованні вояків 14 дивізії Ваффен СС “Галичина”. «Будьте ласкаві, поясніть, будь ласка, хто санкціював присутність військовослужбовців ЗСУ на перепохованні решток солдатів 14 дивізії Ваффен СС? Хто віддав команду військовослужбовцям ЗСУ накрити гроби з рештками солдатів 14 дивізії Ваффен СС Державним Прапором України? Як Ви оцінюєте виконання Державного Гімну України в присутності військовослужбовців ЗСУ під час перепоховання решток солдатів есесівської дивізії? Хто дав команду військовослужбовцям ЗСУ на віддання воїнського салюту під час перепоховання решток солдатів 14 дивізії Ваффен СС?». Блогер також заявив, що Нюрнберзський трибунал визнав СС і всі її підроділи “злочинною організацією” і нагадав про закон України про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного тоталітарних режимів?

Поки що звичайний фейсбучний пост Бужанський пообіцяв доповнити аналогічним депутатським запитом вже в перший день прийняття присяги народного депутата. Тобто, ще не встигнувши стати депутатом, Бужанський вже хоче кидатися забороняти і боротися з пам’яттю українців, які воювали у різних арміях Другої світової війни.

Бужанський є типовим ватником, малоросом і любителем “русскава міра”

Серед інших ініціатив Бужанського – ініцювання заборони Дня пам’яті та примирення та відновлення “дня пабєди” і скасування заборони на георгіївські стрічки. Тобто новоспечений депутат від “Слуги народу” Бужанський є типовим ватником, малоросом і любителем “русскава міра”, який йде у парламент країни, народ та історію якої він зневажає.

Скандальний провокатор Дубінський

Проросійські погляди властиві й іншому одіозному блогеру від “Слуги народу” – Олександру Дубінському. Скандальний журналіст-провокатор Олександр Дубінський, якого звинувачують у замовних матеріалах проти конкурентів під виглядом “журналістських розслідувань”, навіть наполіг, щоб його прізвище писалося через “і” та в жодному разі не звучало через українську “и” – Дубинський.

Найгучнішим проросійським скандалом Дубінського стали його нападки на патріотичне вітання “Слава Україні!”, яке він назвав “фашистським”, а саме його вживання “вершиною кретинізму”. За словами блогера, вітання “Слава Україні!” “з’явилося тоді, коли ОУН” нібито “почала масові єврейські вбивства і погроми”. І це при тому, що гасло з’явилося ще в часи УНР та Української держави гетьмана Скоропадського. А саме словосполучення “Слава України” вживалося навіть за сто років до створення ОУН. Вислів «Слава України» вживається навіть у віршах Тараса Шевченка в 1840 році. Але ж хіба Дубінський читав наукову історію, не кажучи вже загалом про книги?

Зрештою, це не єдиний проросійський “зашквар” блогера Дубінського, батько якого проживає на окупованій ДНР та поважає Путіна і дуже пишається своїм сином – Олександром, який так завзято критикує українську владу.

Очевидно, що Бужанський та Дубінський – не менші українофоби та москвофіли, аніж Олесь Бузина

Звісно, Дубінський і Бужанський публічно не закликають до сепаратизму та голосно не кричать “Путін ввєді вайска”. Але їхнє ставлення до Української повстанської армії та до вітання “Слава Україні!” вже багато про що говорить. Це своєрідний тест на український патріотизм та повагу до боротьби українців за свою державність, які депутати від “Слуги народу” називають “фашизмом”. Очевидно, що Бужанський та Дубінський – не менші українофоби та москвофіли, аніж Олесь Бузина, Вадим Колісниченко чи Олег Царьов, з тією різницею, що останні емігрували до РФ, а новоспечені “слуги” засідатимуть в українській Верховній Раді.

А куди дивиться президент?

Зрештою, не слід вважати, що ці декілька одіозних українофобів не відіграватимуть значної ролі в політиці провладної партії, яка матиме монополію на управління країною.

Журналіста Дубінського у пресі називають особистим “медіакілером” олігарха Ігоря Коломойського, який працює на кількох телеканалах його медіаімперії. Дубінський завжди говорить лише те, що потрібно Коломойському, “мочить” його бізнесових та політичних конкурентів і ніколи не критикує бізнес чи рішення шефа. Саме його потрапляння у список “Слуги народу” пов’язане більше зі зв’язками із Коломойським, аніж із Зеленським. Вагомість цього члена “Зе-команди” стала помітною, коли Зеленський оголосив про перемогу Дубінського на мажоритарному окрузі одразу після оголошення даних екзит-полів про прогнозований результат “Слуги народу”. А Бужанський – родом з Дніпропетровська, який є рідним містом та вотчиною олігарха Ігоря Коломойського, тож потрапляння його у партійний список також може бути пов’язане із земляцтвом.

Раніше у “Зе-команді” фігурував ще один проросійськи налаштований телеведучий каналу NewsОne – Дмитро Співак, який був у списку “Слуги народу” під номером 33. Але невдовзі його зі списку виключили під тиском громадськості, хоча сам факт потрапляння таких персонажів вже викликає чимало запитань до ідеологічних поглядів самого керівництва президентської партії.

Якщо додати до цього заяви очільників “Слуги народу” про особливий статус російської мови в окремих регіонах, наміри розпочати переговори з Росією та ініціювати “референдум щодо умов миру”, то розмови про “проросійський реванш” видаються не такими вже й перебільшеними. Принаймні керівництво партії “Слуга народу” та самого президента їхні проросійські та антиукраїнськи налаштовані колеги не турбують. Партійне керівництво “Слуги народу” їх не засуджує і не вбачає в їхніх висловлюваннях особливих проблем. Нова влада, очевидно, згодна з поглядами Бужанського та Дубінського, але, на відміну від останніх, не може висловлювати їх вголос – статус очільників Української держави зобов’язує.

Валерій МАЙДАНЮК, політолог, спеціально для “Вголосу” Вголос