Продаж землі: міфи і спекуляції
"Не можна продавати рідну матір!" -- так кричать противники вільного продажу землі. Дивно, але таким крикам аплодують аграрні олігархи, за копійки орендуючи наділи. Проте одна з політичних сил ось і сесію обласної ради пікетувала, протестуючи проти продажу землі, а оскільки Чернігів – «велике село», то спостережливі оглядачі помітили: протестувальниками були пенсіонерки, які ніколи на землі не працювали, та й не у всіх дачі є, не кажучи вже про земельні паї. Натомість одна старенька жителька села Макишина Городнянського району, яка завдяки радіотрансляціям сесій Верховної Ради була за лідера однієї з голосних політичних сил, різко в ньому тепер розчарувалась, почувши, що він проти продажу землі. «Я би продала свій законний пай і сама би дожила віку добре, і дітям би помогла. А так – яка ж це моя земля, якщо орендар на ній заробляє, а мені від неї тільки три мішки зерна перепадає?!», - каже літня жінка.
Проблеми обігу гектарів обговорювали на круглому столі у Чернігові, організованому дорадчою службою.
"Мораторій, що діє в Україні, обмежує конституційні права власників земельних паїв, у результаті чого вони не можуть повноцінно розпоряджатися своєю власністю, а також отримувати достойну орендну плату за паї", -- таку думку висловила голова ГО "Центр сприяння розвитку громад" Римма Олексенко. За її словами, відкриття ринку дасть поштовх розвитку агровиробництва, в тому числі -- органічного, сприятиме створенню нових робочих місць на селі, покращенню добробуту селян (власників земельних паїв), оскільки вартість гектарів може значно зрости. "Розумні люди не продаватимуть свої земельні паї за безцінь, а стільки дискусій і навіть суперечок на цю тему виникає тільки тому, що селяни дуже погано поінформовані чи дезінформовані", -- підсумувала експерт. Великий агробізнес зацікавлений у продовженні мораторію на продаж, бо нині витрати на оренду сільськогосподарських угідь доволі не високі -- на рівні 40 доларів за гектар на рік.
Цікавим був екскурс у минуле кандидата історичних наук Ірини Еткіної. У ХІХ столітті право власності на землю мали тільки поміщики, як правило, росіяни чи поляки. У селян же було общинне володіння, яке почав розбивати Петро Столипін. Його, певно, теж звинувачували в продажі землі... Більшовиків же, зауважувала пані історик, підтримували ті, у кого ні кола ні двора. На основі більшовицького декрету про землю, який так нам нахвалювали у радянських шкільних підручниках, усі селяни стали користувачами землі, але не власниками. Та хіба селянам було до юридичних тонкощів?! Тож коли окріплі на крові більшовики почали у 1929 році відбирання землі -- юридично вони були праві... А за радянського часу існувало кріпосне право, коли селяни були безпаспортні. Проте присадибна ділянка була ефективнішою за колгоспну систему, зазначає історик
Пані Еткіну запитував Іван Якуб -- фермер з Городнянського району, він же -- голова фракції "Батьківщина" обласної ради: "Чому в Ізраїлі нема вільного продажу землі?" Певно, пан Якуб не знає, що в Ізраїлі є кібуци -- аналог колгоспів, якими ми наїлися, досить. Зрештою, і земля в Ізраїлі не єврейська, а арабська, яку світове товариство (найбільше -- Британська імперія) виділило єврейській державі, утвореній після Другої світової війни... Тож порівняння України з Ізраїлем недоречне.
За словами головного спеціаліста відділу врегулювання земельних відносин, прав власності та правової роботи департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА Сергія Норильського, фактично ринок землі в Україні існує вже не один рік. Тож головне завдання держави -- легалізувати цей процес, що забезпечить реалізацію прав громадян. Але існують і певні ризики. "Перехід до ринку землі має бути поступовим і виваженим, до нього треба ретельно підготуватися, -- зазначає фахівець. -- Ринок землі має стати інструментом розвитку сільського господарства, сільських територій, а не інструментом вирішення певних політичних питань чи перерозподілу прав власності на землю тощо. Але без ринку землі економіка не розвивається".
Зняття мораторію дає селянам, дрібним фермерам можливість бути повноцінними учасниками бізнесових проектів, відкриває доступ до дешевих кредитних ресурсів. Ринок землі сприятиме розвитку малих сімейних фермерських господарств, що значно покращить ситуацію з робочими місцями на селі, із самозайнятістю, вважає практикуючий інженер-землевпорядник Ольга Мазурець. "Сільське господарство -- один із пріоритетних напрямів економіки нашої держави, тому ринкові відносини приведуть до встановлення справедливості в орендних відносинах, -- висловлює свою думку експерт. -- Лише конкуренція є тією рушійною силою, яка приведе до прогресу в розвитку сільського господарства, сталих земельних відносин, охорони земель. Ми мусимо робити ставки на молодь, яка може стати локомотивом до створення сімейних фермерських господарств, популяризації сільського життя. Нам варто спиратися на світовий досвід".
До речі
У Литві не дозволяється в одних руках мати понад 300 га, три роки перед отриманням землі треба займатися сільським господарством. В Естонії дозволено купувати землю тільки громадянам країн--членів ЄС.
Валентина Карась, колишній сільський голова Кучинівки Сновського району, має у власності 3,5 гектара паю, тримає три корови, сіно для яких і дає пай. Проте він став заростати лісом, і нині здати його в оренду непросто -- мало хто захоче корчувати ліс. На сесії районної ради 8 депутатів висловились за зняття мораторію на продаж землі, 5 -- проти, решта утримались. Землю селян Кучинівки орендує депутат обласної ради і платить 4 відсотки орендної плати, тобто 1 700 гривень. За рік! У сусідніх Хотуничах -- 1 600! Але Валентина Карась проти продажу землі, бо магнати скуплять. Хоча -- за право продажу. І взагалі вона не проти відродження колгоспів... Отакий сумбур у головах!
Цікавою була розповідь молодого фермера з Ріпкинського району Олега Тарасенка. Він працює на землі четвертий рік, починав з 50 гектарів оренди, нині має майже 200. І переконаний, що 200 гектарів -- достатньо для успішного фермерського господарства. Він уважно прочитав урядовий законопроект "Про обіг земель сільськогосподарського призначення" і ризиків не знайшов. "Чому ми думаємо, що в селах живуть нерозумні люди, які все продадуть?" -- запитував фермер. Його орендодавці не збираються свою землю продавати. Законопроект дає право продажу своєї землі, але не обов'язок. Інша річ, що держава має допомогти селянам з дешевими кредитами, бо він ось зміг тільки купити два трактори, а на сівалку грошей нема...
Тим часом
На Чернігівщині майже 50 тисяч гектарів -- невитребувані паї. Ними незаконно користуються саме аграрні магнати. Сільська громада від того фактично нічого не має. Більше одинадцяти з половиною тисяч мешканців померли, не скориставшись своїм правом розпорядитися власною землею... За рік продовженого мораторію ця цифра збільшиться. Як і мільйони прибутків латифундистів, що за безцінь орендують землю наших селян під звуки пікетів політичних партій, які виступають за продовження мораторію на продаж землі.
Василь ЧЕПУРНИЙ.
Чернігівська область.
"Голос України"
Проблеми обігу гектарів обговорювали на круглому столі у Чернігові, організованому дорадчою службою.
"Мораторій, що діє в Україні, обмежує конституційні права власників земельних паїв, у результаті чого вони не можуть повноцінно розпоряджатися своєю власністю, а також отримувати достойну орендну плату за паї", -- таку думку висловила голова ГО "Центр сприяння розвитку громад" Римма Олексенко. За її словами, відкриття ринку дасть поштовх розвитку агровиробництва, в тому числі -- органічного, сприятиме створенню нових робочих місць на селі, покращенню добробуту селян (власників земельних паїв), оскільки вартість гектарів може значно зрости. "Розумні люди не продаватимуть свої земельні паї за безцінь, а стільки дискусій і навіть суперечок на цю тему виникає тільки тому, що селяни дуже погано поінформовані чи дезінформовані", -- підсумувала експерт. Великий агробізнес зацікавлений у продовженні мораторію на продаж, бо нині витрати на оренду сільськогосподарських угідь доволі не високі -- на рівні 40 доларів за гектар на рік.
Цікавим був екскурс у минуле кандидата історичних наук Ірини Еткіної. У ХІХ столітті право власності на землю мали тільки поміщики, як правило, росіяни чи поляки. У селян же було общинне володіння, яке почав розбивати Петро Столипін. Його, певно, теж звинувачували в продажі землі... Більшовиків же, зауважувала пані історик, підтримували ті, у кого ні кола ні двора. На основі більшовицького декрету про землю, який так нам нахвалювали у радянських шкільних підручниках, усі селяни стали користувачами землі, але не власниками. Та хіба селянам було до юридичних тонкощів?! Тож коли окріплі на крові більшовики почали у 1929 році відбирання землі -- юридично вони були праві... А за радянського часу існувало кріпосне право, коли селяни були безпаспортні. Проте присадибна ділянка була ефективнішою за колгоспну систему, зазначає історик
Пані Еткіну запитував Іван Якуб -- фермер з Городнянського району, він же -- голова фракції "Батьківщина" обласної ради: "Чому в Ізраїлі нема вільного продажу землі?" Певно, пан Якуб не знає, що в Ізраїлі є кібуци -- аналог колгоспів, якими ми наїлися, досить. Зрештою, і земля в Ізраїлі не єврейська, а арабська, яку світове товариство (найбільше -- Британська імперія) виділило єврейській державі, утвореній після Другої світової війни... Тож порівняння України з Ізраїлем недоречне.
За словами головного спеціаліста відділу врегулювання земельних відносин, прав власності та правової роботи департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА Сергія Норильського, фактично ринок землі в Україні існує вже не один рік. Тож головне завдання держави -- легалізувати цей процес, що забезпечить реалізацію прав громадян. Але існують і певні ризики. "Перехід до ринку землі має бути поступовим і виваженим, до нього треба ретельно підготуватися, -- зазначає фахівець. -- Ринок землі має стати інструментом розвитку сільського господарства, сільських територій, а не інструментом вирішення певних політичних питань чи перерозподілу прав власності на землю тощо. Але без ринку землі економіка не розвивається".
Зняття мораторію дає селянам, дрібним фермерам можливість бути повноцінними учасниками бізнесових проектів, відкриває доступ до дешевих кредитних ресурсів. Ринок землі сприятиме розвитку малих сімейних фермерських господарств, що значно покращить ситуацію з робочими місцями на селі, із самозайнятістю, вважає практикуючий інженер-землевпорядник Ольга Мазурець. "Сільське господарство -- один із пріоритетних напрямів економіки нашої держави, тому ринкові відносини приведуть до встановлення справедливості в орендних відносинах, -- висловлює свою думку експерт. -- Лише конкуренція є тією рушійною силою, яка приведе до прогресу в розвитку сільського господарства, сталих земельних відносин, охорони земель. Ми мусимо робити ставки на молодь, яка може стати локомотивом до створення сімейних фермерських господарств, популяризації сільського життя. Нам варто спиратися на світовий досвід".
До речі
У Литві не дозволяється в одних руках мати понад 300 га, три роки перед отриманням землі треба займатися сільським господарством. В Естонії дозволено купувати землю тільки громадянам країн--членів ЄС.
Валентина Карась, колишній сільський голова Кучинівки Сновського району, має у власності 3,5 гектара паю, тримає три корови, сіно для яких і дає пай. Проте він став заростати лісом, і нині здати його в оренду непросто -- мало хто захоче корчувати ліс. На сесії районної ради 8 депутатів висловились за зняття мораторію на продаж землі, 5 -- проти, решта утримались. Землю селян Кучинівки орендує депутат обласної ради і платить 4 відсотки орендної плати, тобто 1 700 гривень. За рік! У сусідніх Хотуничах -- 1 600! Але Валентина Карась проти продажу землі, бо магнати скуплять. Хоча -- за право продажу. І взагалі вона не проти відродження колгоспів... Отакий сумбур у головах!
Цікавою була розповідь молодого фермера з Ріпкинського району Олега Тарасенка. Він працює на землі четвертий рік, починав з 50 гектарів оренди, нині має майже 200. І переконаний, що 200 гектарів -- достатньо для успішного фермерського господарства. Він уважно прочитав урядовий законопроект "Про обіг земель сільськогосподарського призначення" і ризиків не знайшов. "Чому ми думаємо, що в селах живуть нерозумні люди, які все продадуть?" -- запитував фермер. Його орендодавці не збираються свою землю продавати. Законопроект дає право продажу своєї землі, але не обов'язок. Інша річ, що держава має допомогти селянам з дешевими кредитами, бо він ось зміг тільки купити два трактори, а на сівалку грошей нема...
Тим часом
На Чернігівщині майже 50 тисяч гектарів -- невитребувані паї. Ними незаконно користуються саме аграрні магнати. Сільська громада від того фактично нічого не має. Більше одинадцяти з половиною тисяч мешканців померли, не скориставшись своїм правом розпорядитися власною землею... За рік продовженого мораторію ця цифра збільшиться. Як і мільйони прибутків латифундистів, що за безцінь орендують землю наших селян під звуки пікетів політичних партій, які виступають за продовження мораторію на продаж землі.
Василь ЧЕПУРНИЙ.
Чернігівська область.
"Голос України"
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
