Про Шевченківську премію 2020

Я знав і знаю, що мені дорікатимуть "гординею і заздрощами". Хоча ні тим, ні инчим не страждав і не страждаю. Але як казав митник із відомої хвільми: "За державу образливо".

Я тверджу декілька років, що Шевченківська премія потребує перезавантаження і павзи. Ніхто не чує. Ні Сорока, який повірив - а він вартував; про Малковича і Забужко не кажу - вони так далеко стоять, що моментами забувають, що живуть; ні Прохасько з Кіяновською. Усіх шаную, яко творців літературного процесу. Але ми або вийдемо з поля колонізаторського, або будемо затоптувати його межі, аби всі повірили, що вийшли на дорогу.
Будь-які зміни, які проводилися в Шевченківському комітеті і з Комітетом, проводилися келійно. Що можна пропустити в рядових відзнаках, не варто пропускати у Взірці. Бо Шевченківська премія - претензія на канон. Де той канон?

Прохасько? Зі своїм світоглядним, наближеним до вуличного Василя: "Вуйку, вуйку, - дайте пару копійок"? чи Кіяновська, яка раптом полюбила євреїв? Це добрий рівень ремісництва - у цих людей. Цього в них не забереш. Але між ремісництвом і зароблянням, - втрачається Ідея.

Голобородько сказав правильно про Шевченківську - глосарій вичерпаний, - зробімо павзу. так ні. Ліберально-кон"юнктурна партія плескає в долоні й ображає заздрісних рустикалів. Усе набагато складніше. А Ви тіштеся, що такі хороші люде, головне, наші, отримали нехай не своє, але треба.

Франківськ привітає, як не одного вітав. Процес витримає. Історія лише зведе плечима і скаже: "Бавтеся"...

Євген БАРАН

P.S. У Франківську є декілька можливих кандидатів на ту ж Шевченківську: Неоніла Стефурак, Юрій Іздрик і Степан Процюк. І завжди треба розглядати не модну кандидатуру, а ту, яка чесно йде.