Про серп і молот та автостоп по-ленінськи
Епохи вмирають повільно. З іржавим скрипом старих символів, неспішною руйнацією бетонних ідолів. Вчорашнє 7 листопада було звичайним недільним днем. Втім, як я дізналася з розмов, пенсіонери щиро вітали один одного зі святом. На вітання літнього сусіда я обережно відповіла : «І Вас – також!» А сама не одразу й пригадала, що ж за свято таке 7 листопада…
З покоління середнього віку вже мало хто згадує революційні дати минулого століття. Так і має бути. А що ж символи? А вони ще й досі висять над нашими головами. Не вірите?
На фото: символ серп і молот на стовпі в Чернігові по вул.Київській після розвалу Радянського Союзу благополучно пережив сусідство багатьох рекламних плакатів, які постійно кріплять поруч. Реклама на плакатах приходить і відходить, а серп і молот, схоже, прикріплені на совість – їм нічого не страшно.
Ну а про численні збережені повсюдно пам’ятники пролетарському вождю просторікувати не буду. Набагато красномовнішою є добірка фотографій з сусідньої Росії, розміщена на сторінці одного із так званих Живих Журналів. > 
Як на мене, в добірці цій дійсно проглядається щось автостопне. А автор ЖЖ пропонує поглянути на пам"ятники з несподіваного ракурсу: чи не автостопом бува рухався вождь у країну, де був задуманий переворот... Але ж, подумати тільки, яким стрімким був цей автостопний транзит крізь цілу епоху…
Інеса Фтомова
Фото автора
| Коментарі (0) |