Про рибу і мед

Все має початок. І починається все зі Слова. А потім ідуть слова.

Слово більше, ніж слово, більше, ніж звук і літери. Слово – код, загадка, енергія, смак. Саме – смак. Найдавніші слова смачні. Перша згадка українських слів датується 448 року, коли візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі Аттілли, поводиря гунів (наші пращури, територія сучасної України), записав слова «страва», «мед» і «риба».Чи випадково саме вони найдавніші і найбільш уживані?

Карпатський мудрець Андрій Ворон казав, що риба не просто страва, це ліки. З усіх істот риба (у товщі води!) найсильніша, найспритніша. А мед – попереду всієї їжі і ліків. Згадаймо, що предтеча Іван, очікуючи в пустелі Божого посланця, харчувався медом диких бджіл. А сам Ісус… Апостол Лука свідчить, що Він міг одночасно пройти через стіну, але при цьому їв із учнями печену рибу та стільниковий мед (Лука 24:37-45).

Цікаво, що найперший літературний жанр (ще далеко до письма) зародився в давніх людей, що сиділи біля вогнища і розповідали простенькі веселі придибенції, іншим словом – анекдоти. Можливо, при цьому вони пекли рибу і мріяли про солодкий мед…

Слова народжувалися зі смаку, з радости, з насолоди.

"Збирання попілинок".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ