Бідолашність

Рясно й охоче, як ведеться, ділилися посполиті з Андрієм Вооном і своїми клопотами та гризотами.

«Мій щовечора вертається п’яним».
«Бідолаха», – ронив він зазвичай одне тільки слово.

«А мого зятя знову погнали з роботи за лінивство».
«Бідолаха».

«Наш батюшка, скажу вам по секрету, вкушає в піст і курочку, і яєчню…»
«Бідолаха».

«Моя сусідка – я сама тайкома підгледіла – ворожить. Зливає темний віск».
«Бідолаха».

«Наш голова, мало того, що злодій, ще й паскудний перелюбець».
«Бідолаха».

«Моя сестра дивується, що в мене все є, а в неї ні. Я ж не хожу, як вона по неділях на шашлики, на пельмені, на морозиво з лікерами…»
«Бідолаха».

«Хто».
«Ти».

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, "Чарунки днів".