Про каміння

Санаторій. П’ю джерельну воду в бюветі. Поряд столик, на ньому вироби з коштовного каміня.

«Купіть браслет», – каже чоловік.
«Навіщо?»

«Каміння впливає на нас. Наприклад, бірюза розм’якшує».
«Що саме?»

«Вдачу».
«Тепер час такий, що треба бути твердим», – кажу просто, щоб завершити розмову.

«Тоді беріть турмалін. Твердий камінь, і вам додасть твердості».
«Але часом від тебе чекають більшої м’якості».

«Значить – гранат, дуже шляхетний камінь. Якщо хочете підвищити інтелектуальний рівень, підійде аметист. Якщо розвинути красномовство – смарагд. Якщо охолодити пристрасті – місячний камінь. Якщо загострити інтуїцію – опал. А якщо хочете мати владу над іншими людьми, носіть сапфір…»
«А якщо я хочу залишатися таким, як є, бути самим собою?»

«Тоді не носіть ніяких браслетів, як я», – сміється продавець.
«Виходить, ви знайшли філософський камінь?»

«Мусив, бо весь час спотикався об нього…»

Неохоче дибаю на процедуру, знаючи, що прийду сюди знову – до цієї води і до цих самоцвітів. Які цвітуть самі по собі, а ти сам по собі.

"Письмо щоденне".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ