Про Івашку Зеленського

Добрий вечір, малята. Ось вам казка - биль на добраніч:

В нашій історії вже був ЗЕ-ленський, тільки у тому житті його звали Іван Брюховецький.

Молодим був він, а тому старі козаки не вірили йому. Через те той Іван шукав собі підтримки у чужинців-московитів, які за своїм звичаєм звали його Івашкою. Сам себе той Івашка називав "нижайшим подножком престолу його царської величності". На той час московити перлися в Україну, мовляв для захисту віри православної від латинян-католиків. Козацька старшина противилася тому, але московити оперлися на більшість дрібноти безродної, яка сподівалася за підтримки Московії трохи збагатитися за рахунок полковників, сотників та канцеляристів різних.

Зібралася Чорна рада, бо більшість її складала та чернь, що на старшинське майно око поклала, і обрала собі в гетьмани Івашку Брюховецького. Чимало тієї старшини позбулося маєтностей і голів, багато родовитих козаків з родинами своїми почвалали до Сибіру. Проте "більшість" чорна богатшою не стала, хіба що "нові обличча" від неї, що скупчилися навколо Івашки-подножки. Розчарована більшість врешті - решт зрозуміла, що той, кого вони обрали їх і обікрав, а тому одного дня розірвала його на шмати в прямому сенсі того слова та кинула на могилі серед степу птахам-стерв'ятникам й диким звірям на поталу.

Так і біліли б його кістки під синім небом, аби не шляхетний гетьман козацький Петро Дорошенко, який наказав того Івашку поховати по-християнськи.

Сергій ДМИТРІЄНКО