Про гроші...

І все ж сучасна монета – то свідок високого рівня розвитку суспільства і з’явилась вона в його житті порівняно недавно, десь в 7-му столітті до нашої ери в Лідії, державі на узбережжі Малої Азії, в сучасній Туреччині. Це був статер, вагою в 14 грамів, карбований з природного сплаву золота і срібла – електра. Отже монета – це грошовий знак, виготовлений із простого чи благородного металу, хоча є і винятки, коли їх виготовляли з інших матеріалів (фарфору, глини, каменю тощо).

Найбільш поширеною формою монети є кругла, хоча і тут є винятки. На монеті прийнято розрізняти лицьовий бік - аверс, де позначається її номінал (вартість), та зворотний - реверс, де найчастіше бачимо герб чи назву емітента, тобто того, хто її карбував. Третім є обріз, гурт, часто плоский, гладенький, інколи з начіскою, а часто і з певним написом.

Першими монетами, що були в обізі на території сучасної України, були монети грецьких міст-полісів (Пантікапей, Ольвія, Тіра тощо), хоча не виключено і епізодичне використання монет давньої Персії, війська якої, очолювані Дарієм, в 514 році до нашої ери вторглись на землі скіфів, тобто тієї ж України.

Власні монети наші предки почали карбувати в X-му столітті за часів Володимира Великого. При цьому слід пам’ятати, що найпоширенішими монетами на наших землях в цей час були арабські, ці свідки жвавих торговельних відносин зі Сходом, тим більше, що власного золота і срібла у нас не було, а саме з цього привозного металу і карбувались наші власні монети. Грошова система тих часів носила назву Кунної, по імені однієї з її одиниць, і складалась з таких грошово-платіжних одиниць: Гривня = 20 ногатам = 25 кунам = 50 резанам = 100-150 веверицям. Ногата, куна, резана, вевериця (векша) – це давньоруські назви іноземних монет, які тоді були в обігу на Русі. З кінця 14 століття ці назви поступово відмирають.

Крім Володимира Святославовича, монети, златники і срібляники, карбували його сини Ярослав Мудрий і Святополк та тмутараканський князь Олег-Михайло. Збереглося тих монет небагато, в усіх музеях світу налічують десь по десятку золотих, понад 250 срібних. Цікаво, що з майже десятка златників Володимира Святославовича більшість знайдено поблизу Києва і тальки один – за рубежом, в Швеції, а з такої ж кількості срібляників Ярослава Мудрого більшість знайдено за кордоном, на острові Готланд в Швеції і тільки один поблизу Новгорода, в Гдові.

На території України вперше була знайдена срібна монета Ярослава Мудрого у 1792 році, у селі під Києвом, у лампаді. Треба сказати, що в Україні - давня традиція прикрашання монетами (наприклад, намисто з монет). Лампади прикрашалися як найдорожче - данина Богу. А через кілька років було знайдено золоту монету князя Володимира - «златник».

Із сказаного можна зробити висновок, що наші монети в ті часи скоріше були своєрідними візитними карточками Великих київських князів, особливо після прийняття християнства, ніж справді необхідним платіжним засобом, роль якого і далі виконували привізні монети. Втім такий же обмежений характер носило карбування монет і в сусідніх Польщі й Угорщині.

Після занепаду Київської держави карбування монет в Україні не проводилось, наступив так званий безмонетний період, а після його відновлення воно здійснювалось державами, які захопили її землі. В обізі були талери, рублі, гроші, динари, тимфи тощо.

Поговоримо про назви монет.

Назва гривні походить від прикраси з золота або срібла, яку носили на шиї (“загривку”), назва куни походить від шкірки куниці, ногата – від арабського слова “нагд” – повноцінна, добра. Це реальна срібна монета високої проби – дірхем. Резана – частина, тобто обрізок куни, звідки походить і її назва. Використовувалась для дрібних торговельних угод.

Російський рубль, за однієї версією, одержав назву від мусульманської міри об’єму - рубь (4 л). За другою - це є новгородська назва, з XIII століття, гривні. Вперше рублі, як реальні срібні монети, були випущені в 1654 році. Назва “копійка” походить від зображеного на ній “всадника с копьем”. Введена в обіг в 1534 році і становила соту частину рубля.

Назва грошової одиниці марки походить від німецького слова “марк” – знак, кордон. Вагова і вагово-грошова одиниця в Середній Європі і Скандинавії, у слов’ян називалась гривнею. Дорівнювала півфунта срібла.

Долар одержав свою назву від талера, в основі якої лежить назва міста Йоганністальх, поблизу якого видобувалось срібло, з якого потім карбували великі, повноцінні монети.

Китайські і японські грошові одиниці юань і йєна походять від слів “кругла монета”, якими там називали європейські талери. При цьому в Китаї протягом 2500 років карбували круглі бронзові монети з квадратним отвором в них. Були в цих країнах і монети у вигляді сокири, лопати і т.п.

Подібно до нашої гривні утворена і назва індійської грошової одиниці рупії. Адже індійське слово “рупа” означає скот, худоба.

Назва ізраїльського шекеля сягає біблійних часів, згадується неодноразово в Біблії і походить від найдавнішої, на сьогоднішній день, грошової одиниці, відомої нам - вавілонського сикля.

Оригінальною була і грошова система в Українській Народній Республіці. Вона складалася спочатку з карбованців і шагів, пізніше до них приєдналася гривня, яка дорівнювала двом карбованцям, а один карбованець дорівнював 200 шагам (півкопійкам). В ЗУНР 1 крб = 100 сотикам.

В сучасних умовах в обізі знаходиться головним чином розмінна монета з недорогоцінних металів. Монети із золота, срібла та інших дорого- цінних металів, що карбуються і в Україні, мають реальну ціну, котра значно вища за номінальну, і призначені, головним чином, для колекціонерів-ентузіастів.

Б. Киричок, краєзнавець,
смт. Дмитрівка, Бахмацький район, Чернігівська область.

Бахмацька районна газета "Порадник"